Віспа мавп: мутація вірусу або стара хвороба в новому вигляді
Щойно «видихнувши» пандемію COVID-19, світ зіткнувся з новою загрозою з екзотичним відтінком. Ми давно забули, що таке віспа, і вже незрозуміло, до чого тут мавпи. І здавалося, що все це можливе лише десь далеко в Африці. Але інфекція так впевнено почала рухатися планетою, що відмахнутися, мабуть, не вийде.
Якщо 19 травня у світі було зафіксовано 38 випадків, то через три дні їхня кількість перевалила за сотню, а серед «учасників» уже півтора десятки країн. І це не Конго, де кількість хворих стабільно зростає рік у рік, а благополучна Британія, Канада, США, країни Європи – Бельгія, Німеччина, Іспанія, Франція, Португалія.
На думку заслуженого лікаря України, завідувача кафедрою інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. Богомольця Ольги Голубовської, наразі світові треба не панікувати, а готуватися. І резонанс від ситуації, що склалася із новими випадками захворювань мавпячою віспою, пояснюється кількома причинами.
«По-перше, ліквідація натуральної віспи та скасування вакцинації проти неї сприяє впровадженню інших поксвірусів від тварин у людську популяцію, – пояснює інфекціоніст на своїй сторінці у соцмережі. - По-друге, на сьогоднішній день менше одного з трьох людей мають імунітет до натуральної віспи. А багаторазові пасажі вірусу через організм неімунної людини можуть надавати їй нові патогенні, агресивніші властивості. І ми можемо повернути людству іншу віспу у новому вигляді».
Небезпека нинішньої ситуації - і у відсутності перевіреної противірусної терапії, і у швидкості поширення вірусу віспи мавп, і у його нетиповій «поведінці». То що ж це таке і до чого готуватися?
Що це за хвороба та звідки вона взялася?
Віспа мавп, або мавпяча віспа, - це вірусне зоонозне, тобто таке, що передається людині від тварин, захворювання. Викликається вірусом віспи мавп, родичем вірусу натуральної віспи. Головний його господар - мавпи, але люди теж можуть заражатися: пандемія коронавірусу наочно продемонструвала, що у багатьох вірусів буває більше одного носія.
До речі, будучи родичем ліквідованої у 1980 році віспи людини, мавпяча віспа не родич усім відомої вітрянки.
Сімейство вірусів віспи має велику історію: на думку генетика Дмитра Прусса, віспа людини, яка зникла в результаті вакцинації, існувала ще у стародавньому Єгипті.
«Було встановлено, що віспа, що вирувала в епоху вікінгів, була тупиковою гілкою еволюції вірусу, а більш сучасний і при цьому більш патогенний варіант вірусу віспи, швидше за все, обрушився на людство лише у 1600-х роках, - пояснює вчений на своїй сторінці в соцмережі. – Три-чотири тисячі років еволюції відділяють людську віспу від споріднених вірусів тварин, багато з яких здатні заражати людину завдяки тісному контакту з тваринами, але не викликати спалаху з передачею від людини до людини. Серед них – верблюдяча та коров'яча віспа».
Мавпяча віспа – відносно «молодий» член цього сімейства вірусів. Назву хвороба отримала після того, як у 1958 році її вперше виявили у колоніях мавп. За даними ВООЗ, з 1970 року випадки захворювання людей зареєстровані в 11 африканських країнах – у Беніні, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Демократичній Республіці Конго, Габоні, Кот-д'Івуарі, Ліберії, Нігерії, Сьєрра-Леоне, Республіці Конго та Південному Судані.
Першою захворілою була дитина із Заїра, і, як зазначає інфекціоніст Ольга Голубовська, хвороба була дещо схожа на натуральну віспу, що перебуває на стадії ліквідації. До 2003 року захворювання обмежувалося територіями тропічних лісів Центральної та Західної Африки, потім були зареєстровані перші випадки у США. Тоді захворіло 47 людей, причому всі заразилися від привезених екзотичних тварин.
Де зазвичай зустрічається віспа мавп?
Як правило, у країнах, де ця хвороба є ендемічною, тобто характерною для певної місцевості. Це вже згадані Центральна та Західна Африка з її тропічними лісами, де живуть тварини, які можуть бути переносниками вірусу. Пацієнтів з мавпячою віспою іноді виявляли і в інших країнах після подорожей до ендемічних регіонів.
Що ж до нових випадків, виявлених у травні у Великій Британії, Європі та США, здебільшого вони не пов'язані з подорожами та не є типовими. За повідомленням ВООЗ, на даний момент немає чіткого зв'язку між зареєстрованими випадками та поїздками до ендемічних країн і немає зв'язку з інфікованими тваринами. Наразі Всесвітня організація охорони здоров'я проводить дослідження у постраждалих країнах, намагаючись визначити джерело зараження у кожному конкретному випадку.
Яким чином віспа передається від тварин до людини?
Заразитися можна за фізичного контакту з інфікованою твариною. До «господарів» вірусу відносяться гризуни та примати. На думку генетика Дмитра Прусса, мабуть, мавпи – не основний природний резервуар віспи, але справжнє джерело невідоме. У будь-якому випадку шляхів передачі вірусу два: по-перше, прямий контакт із кров'ю, біологічними рідинами, наприклад, зі слиною, ураженою шкірою або слизовою оболонкою інфікованих тварин або людей. По-друге, вживання м'яса хворих тварин, яке не було належним чином термічно оброблене.
У перші три дні на шкірі з'являються висипання з прозорою або жовтуватою рідиною. Фото: Courtesy of CDC/Getty Images
Як відбувається зараження від людини до людини?
Захворілий на мавпячу віспу становить небезпеку для оточуючих у період наявності симптомів, які тривають від двох до чотирьох тижнів. Але це не коронавірус, коли достатньо 15 хвилин побути в одному приміщенні з хворим, - заразитися можна лише при тісному фізичному контакті. Особливо заразні висипи, струпи, біологічні рідини - слина, кров або гній з ран на ураженій шкірі. Хоча можна інфікуватися і через постільну білизну, рушники, одяг хворої людини.
Крім того, вірус може передаватися від вагітної жінки до плода або від інфікованих батьків до дитини під час пологів чи після народження через контакт шкіри до шкіри.
Статевий шлях передачі – через сперму чи вагінальні виділення – поки що не доведений. Але серед нових випадків захворювання багато гомосексуальних та бісексуальних чоловіків, і можливо, вірус навчився поширюватися статевим шляхом.
Хоча у ВООЗ справедливо зауважують, що прямий контакт шкіри здорової людини із ураженою шкірою хворого під час сексу може сприяти поширенню вірусу. Висипання, що з'являються під час віспи мавп, іноді зустрічаються на геніталіях або в роті, і контакт «рота до шкіри» здатний забезпечити передачу інфекції, вважають експерти ВООЗ.
Якими симптомами проявляється хвороба?
- Ще до початку клінічних проявів у пацієнтів збільшуються різні групи лімфовузлів.
- Протягом перших п'яти днів спостерігається сильний головний біль, слабкість, біль у м'язах та спині, лихоманка.
- Висипання з'являються, як правило, у перші три дні і можуть бути плоскими або піднятими над рівнем шкіри, заповненими прозорою або жовтуватою рідиною.
- Потім вони вкриваються кіркою, висихають і відпадають, рубці при цьому залишаються не такі грубі, як при натуральній віспі. Кількість їх може коливатися від кількох штук до кількох тисяч, основні місця локалізації – обличчя, кисті рук, підошви, хоча трапляються й у роті, геніталіях, очах.
Як зазначає інфекціоніст Ольга Голубовська, при важкому перебігу хвороби висипання має масивний характер, у пацієнтів можливі мультиорганні ураження, дихальна недостатність, сліпота, енцефаліт та летальність до 10%.
Чи можна померти від мавпячої віспи?
За інформацією ВООЗ, симптоми хвороби більшості випадків самостійно зникають через кілька тижнів, але у деяких пацієнтів віспа може призвести до ускладнень і навіть смерті. На думку молекулярного біолога Ірини Якутенко, різні штами відрізняються летальністю, яка коливається від 1 до 10%. І хороша новина в тому, що той штам, який поширюється наразі у Великій Британії, США, Канаді, Іспанії, Португалії, Німеччині, Франції, відноситься до малолетальних. Тим не менш у групі ризику новонароджені, діти, люди з імунодефіцитними станами, ті, хто переніс ковід у важкій формі, ті, хто мають хронічні захворювання – діабет, астму, метаболічний синдром.
Ускладненнями після мавпячої віспи можуть бути інфекції шкіри, пневмонії, інфекції очей, що призводять до втрати зору.
Чим лікуватися та як захиститися?
Незважаючи на те що найчастіше симптоми віспи зникають і без лікування, пацієнтам необхідно подбати про те, щоб висипання на шкірі могли підсихати. Або як мінімум прикривати уражену ділянку вологою пов'язкою. Не можна торкатися виразок у роті або на очах. У ВООЗ рекомендують використовувати ополіскувачі для рота та краплі для очей, але тільки ті, що не містять кортизону.
У січні 2022 року для лікування віспи мавп FDA був схвалений противірусний препарат TPOXX (тековіраміт), але чи буде він ефективним, стверджувати поки що ніхто не береться.
Щодо вакцинації, тут теж свої нюанси: після перемоги над натуральною віспою 1980 року вакцинація проти цієї хвороби припинилася у всьому світі. Люди, які встигли щепитися до цього часу, мабуть, мають певний захист і від віспи. Але ті, кому менше 40-50 років, уже беззахисні перед хворобою.
Хоча у 2019 році була розроблена нова вакцина проти натуральної віспи для використання у профілактичних цілях від віспи мавп. Вона відома під назвою Imvamune, Imvanex або Jynneos, але, на жаль, не є широко доступною. Наразі Всесвітня організація охорони здоров'я «працює» з виробником, щоб виправити такий стан речей, але поки що це питання відкрите.
Чи є ризик спалаху віспи мавп?
Незважаючи на те що ризик для населення оцінюється як низький, оскільки для поширення необхідний тісний фізичний контакт із інфікованим, експерти ВООЗ вважають новий сплеск пріоритетним для дослідження.
Вчених насторожує те, що нинішні випадки захворювань виглядають зовсім нетиповими для спалахів мавпячої віспи. І те, що вони не пов'язані з поїздками до ендемічних країн або з тваринами, привезеними звідти. І те, що є новий доведений зв'язок – одностатеві стосунки. І те, що хворі не є членами одного ланцюжка заражень, тобто не знайомі один з одним, і це може свідчити про самостійне поширення вірусу в популяції.
Поки що у ВООЗ моніторять ситуацію, намагаючись зрозуміти, як вірус віспи мавп «розходиться» по світу, і обережно прогнозують можливе збільшення захворюваності влітку, коли люди традиційно активніше переміщуються та беруть участь у масових заходах.
У будь-якому випадку, після кількох важких хвиль ковіду ставлення до нової напасті більш уважне. Інша річ, що для того, щоб розібратися, хворих має бути більше. Вченим належить зрозуміти, чи змінився вірус віспи порівняно зі старими штамами, чи він є більш заразним і чи навчився поширюватися статевим шляхом.
