«Азовсталь»: як проектували легендарний завод, який став символом українського спротиву
Металургійний комбінат " Азовсталь ", який називали містом у місті, сьогодні став містом-фортецею. Завдяки підземній частині завод два місяці залишається останнім укріпрайоном української армії у Маріуполі.
Про те, як будувався завод, «КП в Україні» розповів директор ВДНГ Євген Мушкін, чий дідусь був головним інженером-проектувальником у період розквіту металургійного комбінату, у 1960 – 1980 роках.
Дідусеві пощастило двічі залишитися живими
- Євгене, ким був ваш дідусь? Що він розповідав про металургійний комбінат?
– Мій дідусь – Гольдштейн Ісаак Якович – проектував «Азовсталь». Він був головним інженером проекту (ГІП) «Азовсталі», яку сьогодні разом із Маріуполем захищають найкращі військові України.
Перед тим як спроектувати легендарний завод, дідусь пройшов усю війну з 1941 по 1945 рік. Коли вона розпочалася, йому було 19 років.
Дідусь мав шанс стати директором проектного інституту. Проте дідусь – єврей, а це «п'ята графа» у Радянському Союзі. Незважаючи на це, він став головним інженером проекту.
У студентські роки він проходив виробничу практику, працював на металообробному верстаті. Його забрали на фронт прямо у робочій спецівці. Поки хлопців вели у військову частину, він зустрів сусідку і попросив передати мамі, щоб та не чекала на нього ввечері.
Усім студентам видали по 2 патрони. Кожному другому – по одній гвинтівці. Хлопці зі зброєю мали йти першими. Якщо когось із них убивали, ті, хто знаходився поблизу, мали взяти гвинтівку загиблого, щоб використати свої 2 патрони. У бою дідуся поранили в ногу, і це врятувало йому життя: він потрапив до останнього евакуаційного поїзда. У живих залишилося лише 70 хлопців із 3000 - це 2%.
3000 студентів без досвіду у військовій справі радянська влада кинула на захист Дніпропетровська від добре озброєної фашистської армії. Потім їм встановили пам'ятник біля Палацу студентів у Шевченківському парку.
- Неймовірно...
- Дідусеві пощастило вижити двічі. Через кілька років вже інші 3000 солдатів проривали блокаду Ленінграда, серед яких був мій дідусь. Німці взяли їх в оточення – рік-півтора хлопці вели партизанську війну всередині блокади. Їх вирахували та почали бомбити.
Коли почалася бомбардування, дідусеві вдалося сховатись у ущелину великого дерева. Він отримав осколкове поранення в шию: з одного боку уламок увійшов, а з іншого - вийшов. Але знову вижив. Я пам'ятаю цей шрам на його шиї.
Після війни дідусь закінчив металургійну академію, працював прокатником, а потім уже почав працювати інженером. Через 10-15 років він став головним інженером проекту "Азовсталь".
Ісаак Гольдштейн був головним інженером проекту «Азовсталі». Фото: Особистий архів Євгена Мушкіна
Територія «Азовсталі» - це 4,5 князівства Монако
- Що ваш дідусь розповідав про завод?
- «Азовсталь» – один із найбільших заводів у світі. По території – як три ВДНГ, а ВДНГ – це 1,5 князівства Монако. Отже, завод займає 4,5 князівства Монако.
«Азовсталь» збудували 1933 року, і з того часу весь час розвивали та добудовували. Дідусь був головним інженером проекту у 1960 – 1980 роки. Це час розквіту Азовсталі: тоді відкривалися основні прокатні металургійні цехи. Тоді завод славився тим, що випускав листову сталь 3,6 метра – СТАН. Було багато інших цехів.
За проектування всіх металургійних заводів-комбінатів в Україні відповідав «Укрдіпромез» – Український державний інститут із проектування металургійних заводів. Він знаходиться у Дніпрі, звідки я родом. Ще один такий інститут перебував у Москві. Але ми мали свій, який повністю забезпечував потреби України та інших республік Радянського Союзу.
– Як працювали проектні інститути?
- Коли розпочинався новий проект, під нього одразу залучали фахівців. У рамках проекту головний інженер фактично є директором у всьому проектуванні. Це специфіка проектних інститутів та проектного управління.
За словами друга сім'ї, з яким працював дідусь, він мав шанс стати директором проектного інституту. Проте дідусь – єврей, а це «п'ята графа» у Радянському Союзі. Євреям рідко давали змогу обіймати керівні посади. Незважаючи на це, дідусь став головним інженером проекту. Говорили, що він геніальний і варіантів не було: мало хто міг би керувати проектами такого масштабу.
Під час роботи над проектом Ісак Якович познайомився зі своєю другою дружиною. Фото: Особистий архів Євгена Мушкіна
Знайшов на заводі сімейне щастя
- Що розповідав дідусь про свою роботу?
- Говорив про порошкову технологію виробництва сталі в прокаті, яку вони придумали та використали в цеху.
Коли йде виробництво, порошок потрапляє у повітря, а це гримуча суміш: дуже вибухонебезпечно. Вони вирішили під час виробництва використовувати азот із іншого цеху. Подавали його в потрібний цех, підтримували тиск, щоб усередині приміщення не було кисню - так було безпечно і для людей, і для обладнання.
- Ваша бабуся теж мала стосунок до металургії?
– На всіх металургійних заводах України усі центрально-вимірювальні лабораторії проектувала моя бабуся. Вона була керівником групи. І коли працювала над «Азовсталлю», звітувала перед дідусем – приходила та здавала йому роботу.
Вони познайомилися на початку 80-х років у рамках роботи над «Азовсталлю», полюбили одне одного та одружилися. Дідусь був другим чоловіком бабусі, а бабуся – його другою дружиною. На момент знайомства обоє були вдівцями.
Доменні печі заводу
Не маю сумніву, що «Азовсталь» відбудують
- Ваш дідусь усе життя займався проектуванням?
- Так. Він металург, прокатник та все життя присвятив проектуванню. На початку 90-х став, як зараз кажуть, фрілансером. Працював головним проектувальником – збирав проектні команди, брав замовлення від металургійних заводів та забезпечував людей роботою. Іноді приносив роботу додому. Пам'ятаю, як вони разом із бабусею сиділи над кресленнями, обговорювали їх, погоджували.
- А крім роботи, що ви пам'ятаєте про дідуся?
- У дитинстві дідусь вчив мене фізиці: він був технічно підкований і чудово в ній розбирався. А ось музичного слуху не мав зовсім. Він дивувався, як ми з братом граємо на фортепіано та гітарі. Сам не умів співати, але при цьому був геніальним у математиці та фізиці.
- Як ви вважаєте, скільки знадобиться часу на відновлення «Азовсталі»?
- Поки що складно судити. Відновлення заводу залежить від обсягу руйнувань. Не маю сумніву, що «Азовсталь» відбудують. Доцільно відновлювати завод за новими технологіями. Я впевнений, що будуть і пільгові кредити, і підтримка держави. За словами моїх знайомих, які працювали з дідусем, цей завод був одним із головних годувальників валютної виручки України за всі 30 років незалежності. "Азовсталь" виробляв дуже багато продукції. Це дуже важливий комбінат економіки країни.
Не маю сумніву, що завод почнуть відбудовувати, як тільки наша армія видворить орків з Маріуполя. Але скільки часу займе його відновлення – поки невідомо. У будь-якому разі це будуть роки.
Азовсталь – Територія комбінату перевищує розмір князівства Монако у 4,5 рази. Фото: facebook.com/evgeny.mushkin.5
ДОВІДКА «КП»
- Азовсталь був побудований в період сталінської індустріалізації. Спочатку американські проектувальники пропонували розмістити місто в Таганрозі.
- Територія заводу «Азовсталь» із 41 цехом займає 11 км². Підземна частина заводу складається з 5 рівнів, загальна довжина тунелів становить понад 20 км.
- Система бомбосховищ була створена ще за радянських часів. Бомбосховища будували майже в кожному цеху, щоб люди могли працювати, незважаючи на війну. 36 укриттів Азовсталі можуть вмістити до 12 000 осіб.
- 12 серпня 1933 року доменна піч №1 видала перший чавун.
- Першим директором "Азовсталі" став Яків Гугель. 1937-го його розстріляли.
- У 1935 році на «Азовсталі», крім чавунного виробництва, почало діяти сталеплавильне виробництво: вступила в дію перша в СРСР 250-тонна мартенівська піч.
- Коли почалася Друга світова війна, всі потужності Азовсталі працювали тільки для фронту. Восени 1941 року більшість заводу було вивезено на Урал, печі зупинилися.
- 1943 року завод підірвали німці, коли йшли з Маріуполя. У самому місті було знищено 85% будівель.
- Масштабне відновлення «Азовсталі» розпочалося у 1944 році. 1945 року завод знову працював.
- 1948 року «Азовсталь» почала виробляти рейки для залізниць. 2/3 доріг колишнього СРСР викладено рейками «Азовсталі».
- Підприємство приносило близько 10% ВВП. У 1996 році завод увійшов до «Метінвесту». 2000-го «Азовсталь» модернізували. Тут працювало понад 10 000 людей.
- Складні часи завод переживав у 2014 році, коли залишився без вугілля із донецьких шахт. Проте вже 2016-го обсяг виробництва почав відновлюватися.
