Жителі Калуша: У магазинах на ура йдуть панамки – особливо рожеві
Промисловий гігант
Калуш – місто на північному заході Івано-Франківської області. За мірками решти України – невелике: тут лише 70 тисяч жителів, але для Прикарпаття це друге за величиною після обласного центру. Значимість у регіоні – нарівні з Коломиєю.
Калуш – не якась глушина з безробіттям та домашнім господарством, а промисловий центр, який забезпечує робочими місцями десятки тисяч людей із міста та ближніх сіл. У ньому зосереджено близько третини усієї промисловості області.
Основна частина населення зайнята на підприємствах – працює трубний завод, завод будівельних машин, пивоварний, але головне, звичайно, це «Карпатнафтохім» – високорозвинений комплекс із виробництва нафтохімічної та хімічної продукції. Це єдине в Україні підприємство, де виготовляють етилен, пропілен, бензол, фракцію C9, поліетилен, каустичну соду та віднедавна – суспензійний полівінілхлорид. Ці речовини необхідні для виробництва труб, профілів, листів, пластмас, каучуків, миючих засобів, палива та розчинників, полімерних матеріалів, фарб і вибухових речовин, синтезу етилового спирту.
Велосипедистам у місті комфортно. Фото: https://www.facebook.com/media/set/?set=a.1260376520793037&type=3
Другий у світі з видобутку солі
На заході України про місто Калуш чули всі, але щоб активно цікавилися… От і не їхали практично ніколи у тур вихідного дня до Калуша – обирали Ужгород, Львів, Чернівці чи Івано-Франківськ.
Сьогодні мешканці Калуша ображаються на земляків – невігласи! Адже Калуш - старовинний центр солеваріння, це друге у світі місто, де масово почали видобувати сіль! Та й взагалі перед туристами не осоромиться – є музеї, архітектура, парки, старовинні храми, повстанські криївки… А скільки історій! Про одного Степана Бандеру, котрий, до речі, народився тут неподалік, спогадів цілий мішок!
- Ще рік тому я не міг собі уявити таку ситуацію, що буде стільки уваги до Калуша з боку преси й телебачення, - відверто розповідає «КП в Україні» в. о. директора Музейно-виставкового центру Калуської міськради Олег Видливаний. – Ось і зараз щойно знімали про наші музеї… А тепер гурт «Калуш» теж став такою родзинкою, яка славить наше місто. Це позитивно позначилося на увазі до міста – інтерес, звичайно ж, зріс.
Чого вже там – тепер до Калуша прикута увага всього світу. Цілком імовірно, що невдовзі до міста поїдуть туристи. Дістатись, до речі, не проблема – є прямі сполучення з обласними центрами, близько до Польщі, Угорщини, Словаччини та Румунії. Відстань до кордонів – від 150 до 300 км.
Історик Олег Видливаний упевнений - Калуш не осоромиться перед туристами. Фото: https://www.facebook.com/profile.php?id=100006715630779&sk=photos
У Калуші сидів Степан Бандера
Музейно-виставковий центр включає п'ять закладів: краєзнавчий музей, музей «Калуська в'язниця», виставковий зал та криївка «Черемоша», музей Івана Франка. На честь Франка також названо центральний парк. Поет бував у Калуші з лекціями. Тематика калуських музеїв – історія міста та регіону, спогади про Франка, історія краю під час Першої та Другої воєн та у міжвоєнний час. Щоправда, не вистачає співробітників – фактично у кожному музеї з приходом війни лишилося по одній людині.
Цікаво, що у стінах колишньої калуської в'язниці, де наразі працює музей, свого часу утримувався Степан Бандера. Це було між Першою та Другою світовими війнами, коли в'язниця ще була СІЗО. Співробітники музею зберігають документ, який це підтверджує.
Степан Бандера народився у селі Старий Угринів за 15 км від Калуша. Тут є музей, присвячений Бандері, та співробітники, які все життя віддали вивченню його біографії. Тут же - пам'ятник Бандері.
– Степана Бандеру в Калуші затримали у 1928 році за розклеювання листівок, – просвітлює кореспондента «КП в Україні» Олег Відливаний. – Було відзначення десятиліття ЗУНР, повстання 1918 року. Але тоді українські землі Галичини вже були у складі Польщі, що й зумовило арешт Степана Бандери. Це одне з перших його затримань, йому тоді було 19 років. На той раз його відпустили, але в результаті майже все своє життя, на жаль, він провів у в'язницях.
Також, каже історик, Степан Бандера був у Калуші 1930 року, коли до міста приїжджав митрополит Андрій Шептицький. Митрополита зустрічали на одній із центральних вулиць, яку сьогодні названо на честь Бандери. Пам'ятників лідеру націоналістів у місті немає – лише барельєф.
- Його батько, Андрій Бандера, за ЗУНР був активним громадським діячем, і це передалося молодому Степану, - продовжує історик. – Коли він став відомим, він уже не з'являвся у Калуші.
У 1939 році після першого приходу "совєтов" колишній слідчий ізолятор став в'язницею.
Неподалік Калуша в селі Старий Угринів розташований історико-меморіальний музей Степана Бандери. Фото: karpaty.rocks
«Стефанія» – крута, але «Дорога» – краще
Переможців «Євробачення» у місті, та й не лише у Калуші – взагалі на Івано-Франківщині – знають практично з часу заснування їх групи у 2019 році. Вони виступали для місцевих, а потім, кажуть, переїхали – як тільки-но їхня популярність пішла на зліт.
- Моя донька Стефанія обожнює цей гурт – всі співаємо їхній хіт «Стефанія», та й син слухає, - розповідає «КП в Україні» мешканка Коломиї Галина. – Їм 19 та 20 років. Я в машині також тепер слухаю «Калуш».
У магазинах у Калуші на ура йдуть панамки – особливо рожеві, як у соліста групи.
- Особисто з Олегом (Олег Псюк – соліст гурту «Калуш». - Авт.) не знайомий. Наскільки мені відомо, там не всі музиканти гурту з Калуша, - зазначає Олег Відливаний. - Дуже патріотично назвати гурт саме так. Він навіть свій альбом назвав на честь мікрорайону, де раніше мешкав, – це мікрорайон Хотинь. Це околиця міста, колишнє село, яке у 50-60-ті роки приєднали до Калуша. Там немає багатоповерхівок – лише приватний сектор. Я знаю цей гурт років зо два. Особливо подобається їхня пісня «Дорога» – крута, ще краще, ніж «Стефанія».
Образу за те, що раніше їхнє місто незаслужено оминали, місцеві довго не тримають - охоче розповідають про пам'ятки.
- Не можна сказати, що Калуш не робив спроб стати туристичним містом, - розповідає історик Олег Відливаний. – Існує туристичний маршрут старим містом, ми проводимо щотижня додаткові екскурсії для переселенців та місцевих – безкоштовно. Минулого року проводили театралізовану екскурсію до Дня міста – і цього проведемо. У нас свято 27 травня - Калушу виповниться 585 років. Перша згадка про місто датується 1437 роком.
Пиво для імператора
Повстанська історія Калуша – окрема оповідка. Ось той самий бункер у лісі – криївка «Черемоша». У цій крихітній криївці, розрахованій на одного-двох людей, 1945 року підірвали себе шість бійців УПА, коли НКВС почали зачищати ліс. Щоб її знайти, волонтери обшукали гектари насаджень – і насилу, практично волею випадку виявили лише у 2017 році. Наразі вона працює для відвідувачів. Бункер розміщений при в'їзді до Калуша з боку Івано-Франківська.
Також у Калуші працює один із найстаріших пивзаводів – тут дотримуються давніх традицій приготування живого пива. Старовинний рецепт тримають у секреті. Це не суперсучасний завод - його фішкою є старовинні приміщення і методика варіння. Пиво коштує копійки, а смак, запевняють у Калуші, незабутній.
- Пивоварну у місті заснували 1565 року – вона одна з найстаріших в Україні, - розповідають знавці історії Калуша. - Масове виробництво розпочалося наприкінці ХІХ століття. Калуське пиво пробував сам імператор Австро-Угорщини. Воно досі є і продається, має унікальний смак. Його не так багато випускають, є у пляшках та живе – на розлив.
Ще у місті була ливарна, де відливали дзвони. Калуські дзвони відправляли не лише по Галичині, але й на інші континенти – навіть за океан. Її заснував 1808 року поляк Михайло Фельчинський. Пропрацювала ливарна півтора століття – до 1939 року. Сьогодні у приміщеннях офісу ливарної працюють заклади громадського харчування, а у майстерні – павільйон ринку. А спадкоємці Фельчинських все ще відливають дзвони – але лише у Польщі, де в них раніше також працювала ливарна паралельно з калуською. 1991 року Фельчинські подарували дзвін калушській церкві святого Миколая.
Костел святого Валентина. Фото: https://karpaty.rocks/region/ivano-frankivska-oblast/kalush
Через війну туристів чекають менше
Також місто соліста переможців «Євробачення» може похвалитися архітектурою. Це центральні будівлі – візитівка міста, неоготичний костел святого Валентина, церква архістратигу Михаїла, народний будинок у стилі модерн. Ще найстаріший будинок Калуша, що знаходиться на площі Героїв. Він збудований у XVII столітті.
- Нещодавно реконструювали концертний зал, - зазначає Олег Відливаний. – Раніше саме планували в цей час його відкривати, а тут – війна…
У Калуші впевнені, що переможці "Євробачення", що назвалися на честь їхнього міста, приведуть сюди багатьох туристів. Чекають і на мешканців інших міст, і на іноземців. Щоправда, передчувають, що їхня кількість буде незрівнянно менша, ніж якби після такої перемоги у мирний час, – чи багато сміливців знайдеться поїхати до країни, що воює? Може, воно й на краще – приймати особливо ніде, готелів обмаль. Зате хліба та видовищ вистачить кожному.
