«Це ж було вже!»: історичні книги, події в яких повторюються і сьогодні
Перебіг воєнних подій, окупація українських міст та сіл, вивезення збіжжя рашистськими окупантами, звірства, які вони чинять, – окрім ненависті та жаху викликають ще й таке собі дежавю. Глибинна пам’ять підказує українцям, що росіяни таке чинять з нами далеко не вперше. І дійсно, якщо ми звернемось до історії, то побачимо, що вона повторюється подекуди так дивно та химерно, що одразу згадується вигук Леоніда Кучми «Це ж було вже!», який вже став мемом.
«І будуть люди»
Анатолій Дімаров
«І будуть люди»
Фоліо, 2021
Ціна паперового видання – 410 грн, електронного – 90 грн
Про те, які українці роботящі і всього досягають своєю працею, годі й говорити. Через це так бісяться сьогодні російські вояки, які вперше на свої очі побачили, що можна досягти заможності, якщо працювати, а не красти. І саме так бісились злидарі-червоноармійці, коли бачили, як живуть українські селяни. А радянське керівництво одним махом вирішувало дві задачі: позабирати все зерно в українців і відправити його на експорт (точнісінько так, як крадуть зараз у Херсоні) й заодно знищити українців, як націю.
І майже такі події – в романі «І будуть люди». Життя декількох сімей у полтавському селі в період з початку ХХ сторіччя і до Голодомору. Як сприймали і як жили селяни під час революції 1917 року (чи то пак, Жовтневого перевороту), Громадянської війни, економічних послабленнях непу. А згодом затискування гайок при колективізації і зрештою – Голодомор.
За радянських часів роман, перша частина якого вийшла ще у 1964 році, був підданий нещадній критиці за очорнення подій – «Де це Дімаров почув, що в Україні був голод?». І для друку був нещадно скорочений. Друге життя книга отримала завдяки одноіменному серіалу. А згодом у видавництві «Фоліо» перевидали вже повну версію роману, не скалічену радянською цензурою.
«Книга Ромцьо. Львів'янин між трьох окупацій»
Роман Швед
Книга Ромцьо. Львів'янин між трьох окупацій
Видавництво Пінзель, 2020
Ціна паперового видання - 301 грн
Історії українців, які змушені бути втікати за кордон від рашистської навали, дикі ілюстрації грабіжництва російської орди (і асфальт для них – диво, і унітаз. А оливкову олію через гарну пляшку сплутати з горілкою та пробували пити) – подібне вже було під час радянської окупації, наприклад, Львова. Розповіді про те, як жінки російських командирів вдягали шовкові нічні сорочки львів’янок (авжеж, вкрадені) замість вечірніх суконь, а нічні вази використовували… в якості чайників – вже давно стали легендою. А ностальгія, яку відчували львівські емігранти за океаном, – така ж, як і в сучасних переселенців.
Емігрантом був і автор книги. Його родина пережила дикість першої радянської окупації (1939-1941), після якої навіть фашисти здавались культурними людьми. А коли Львів знову захопили червоноармійці, мати Ромця не витримала і втікла на Захід. Але й Європа потерпала від «асвабадітєлєй», тож довелося їхати аж за океан. І вже в Америці відстоювати своє право бути українцем, а не «руським».
Цікавою книгу роблять не лише спогади – а й стиль. Через те що оповідь ведеться від маленького хлопчика, тут багато веселого та оптимістичного.
«Фактор Черчилля: як одна людина змінила історію»
Боріс Джонсон
«Фактор Черчилля: як одна людина змінила історію»
Vivat, 2021
Ціна паперового видання - 240 грн
За ці довгі майже три місяці загострення війни найбільшу підтримку в Європі – як моральну, так і зброєю – ми отримали від Великої Британії. Прем’єра Боріса Джонсона українці вважають своїм другом. І багато хто порівнює його вчинки з іншим британським прем’єром - Вінстоном Черчиллем, який не пішов на ганебний мир з Гітлером, піднявши британців на захист своєї країни, а згодом і усієї Європи.
Боріс Джонсон, вочевидь, сподівався на таке порівняння, адже Черчилль – його політичний кумир, і сам автор, вірогідно, не проти увійти в історію. Тож біографія Черчилля, написана Джонсоном, не випадкова у нашій добірці.
І в книзі видно захоплення сучасного прем’єра попередником. Черчилль в описі Джонсона – незрівняний стратег, відважний на полі бою, один з найкращих ораторів. Та поміж рядків видно, як Вінстон потерпав у школі, понад усе бажав бути схожим на байдужого до нього батька (та й мати більш захоплювалась світським життям, ніж сином), як його не раз звинувачували у зрадництві та бездарності у військових операціях. Втім, можливо, саме це й ставив за мету Джонсон: показати, як ігноруючи зовнішні фактори, можна стати тією людиною, яка фактично змінила світовий порядок.
«Жінка в Берліні»
Комора
«Жінка в Берліні»
Ціна паперового видання: 200 грн
Жахливі факти гвалтування жінок та дітей на Київщині, на інших окупованих територіях змушує волосся ставати дибки – хіба може людина так себе поводити? Людина, звісно, не може. А от російський солдат – прямий нащадок радянського солдата – може. Варто лише згадати, як поводили себе червоноармійці в Німеччині в 1945 році.
Німецька журналістка Марта Гіллерс розповідає про події від 20 квітня до 22 червня 1945 року в Берліні. Вона й сама була свідком та жертвою, записувала свідчення інших німкень – і ці свідчення звірячої поведінки радянських військових настільки страшні, що на обкладинці не було імені автора, воно стало відомим лише після смерті Гіллерс. І багато видавництв навіть відмовлялись публікувати книгу. Без світла, води, їжі – Берлін перетворився у справжню в’язницю, де тюремники-«асвабадітєлі» почували себе чи не божками, з правом на все: вбивство, мародерство, знущання, ґвалтування.
Жінки стали легкою здобиччю – солдати ґвалтували усіх, хто їм траплявся, упиваючись їхнім безсиллям та беззахисністю. Безліч жінок, дівчат покалічили. Багатьом з них доводилося продавати себе за можливість отримати шматок хліба. Німецькі чоловіки не могли захистити своїх рідних: і хтось кінчав життя самогубством, хтось, навпаки, тремтячи за свою шкіру, сам посилав жінок до росіян.
Читати це не просто важко, подекуди хочеться навіть відкинути книгу. Але ж лише такі свідчення допомагають відкрити очі на те, що злочинцями були не лише фашисти, та позбавитись рожевих окуляр радянської пропаганди про «освободителей».
«Чорний ворон. Залишенець»
Василь Шкляр
«Чорний ворон. Залишенець»
«Клуб Сімейного дозвілля», 2019 (перше видання – 2014)
Ціна паперового видання – 190 грн
Мужність ЗСУ в боротьбі з ворогом захоплює і надихає. Відвага захисників «Азовсталі», які жертвують собою, залишившись без підтримки та фактично без можливості врятуватись, змушує згадати воїнів Холодного Яру. Повстанський рух у самому серці України, що проводив визвольну боротьбу в 20-х роках ХХ сторіччя, довгі роки радянська пропаганда подавала як бандитизм. Втім, і батальйон «Азов» російські СМІ називають не інакше як бойовиками та терористами.
Та насправді і воїни-холодноярівці, і «азовці» у боротьбі за волю України готові стояти до кінця. І повстанці з Холодного Яру, покинуті напризволяще західними союзниками та українськими політиками. І борці «Азову», які сам на сам з ворогом і досі не отримали підтримки та допомоги – всіх їх можна назвати «залишенцями» - тобто тими, хто воює до останнього, попри невдачі чи поразки.
Роман «Чорний ворон», написаний ще під час президенства Януковича, був для багатьох українців як ковток свіжого повітря. Герої книги надихали героїв Майдану та «атовців» і продовжують надихати і сьогодні.
Історія легендарного отамана Холодного Яру Чорного Ворона, спроби становлення української держави, боротьба з радянськими окупантами в 1924-1924 роках. Подекуди романтизована історія про кохання, щастя - і все це на фоні боротьби. Повстанці, навіть коли довкола запанувала радянська влада, не вийшли з лісу, продовжуючи боротьбу з окупантом. Бо для них девізом було «Воля України або смерть».
