Дівчинка з Попасної, яка з простріленими ногами врятувала чотирьох дорослих, йде на виправлення
15-річна Ліза Чернишенко, мешканка Попасної, яка самостійно взялася врятувати поранених людей та потрапила під обстріл, захопила всю Україну. Дівчинка із простріленими ногами везла поранених, бо не могла їх покинути, пише ТСН.
Зараз Ліза у безпеці, під наглядом лікарів, а кілька днів тому не знала, чи виживе, але ризикнула життям заради незнайомих людей.
Ліза з семи років живе з хресною у Попасній, вона сирота. Того дня жінка з дівчинкою вийшли пройти околицями, на дорозі стояв автомобіль, у ній четверо поранених, троє чоловіків і жінка. Вони просили довезти їх до лікарні у Бахмуті.
- Просто була потрібна допомога швидко, щоб не втратили багато крові, – пояснює дівчинка.
Ніхто зі знайомих дорослих на це не наважився, шлях до лікарні пролягає під російським обстрілом. Хоча прав не мала, дівчинка вміла керувати авто, та везти поранених зголосилася сама. Замінованою дорогою проїхало понад 30 кілометрів.
- Лежали міни у шаховому порядку, там проїхати ніяк, але я якось проїхала, а потім ще був труп жінки, стовп, я проїхала і нас обстріляли, – розповідає дівчинка.
З простріленими ногами вона натиснула на газ.
- У ноги потрапило, все, мене почало трясти, машина заглухла, я завести, а нас далі починають обстрілювати, - додає вона.
За кількасот метрів з'ясувалося, що росіяни потрапили в акумулятор. Лізі та людям, яких вона везла, пощастило – їх зустріли українські бійці.
Дівчинку поранило обидві ноги. Як з нестерпним болем вона могла й надалі керувати автомобілем, медики не розуміють. Кажуть, ноги вдалося зберегти, довелося ампутувати лише один палець. Хоча лікування буде тривалим, дівчинка ходитиме.
– Вогнепальні пошкодження нижніх кінцівок, видалені металеві залишки від куль та металу іншого, що потрапив у рани, – розповідає завідувачка ортопедо-травматологічного відділення лікарні св. Миколи першого медоб'єднання Львова Галина Гачкевич.
Жінку та трьох чоловіків, яких везла дівчинка, теж урятували. Нині вони під наглядом медиків. Ліза каже: це диво, що автомобіль тоді не підірвався.
Зі Львова до Попасної Лізи повертатися поки не буде. У палаті багато малює і згадує хресну. Говорить, коли пощастила поранених, обіцяла їй повернутися, а нині мріє, щоб навпаки, вивезти хрещену сюди у безпеку, але зв'язку з нею нині немає.
.
