Зіткнення з Європою: чому українці воліють працювати за кордоном нелегально
За різними оцінками, до війни за кордоном працювали від 4 до 5 млн українських заробітчан, причому половина з них – нелегально. А скільки наших нелегалів працює у Європі наразі, вже не підрахує ніхто. Єдине, що можна стверджувати, так це те, що їхня кількість серйозно зросла.
Чим керуються українці, порушуючи закони приймаючої сторони, чому нелегальна робота насправді не така вигідна, як багато хто собі уявляє, і чим це зрештою загрожує нелегалу?
«Якщо платитиму податки – піду в мінус»
Чимало українців, які звикли вдома отримувати зарплату у конверті, вирішили привезти цю звичку і до Європи. На перший погляд це здається дуже вигідним економічно: не треба платити податки.
- Я вже витратила купу грошей: зняла приміщення, купила всі засоби та обладнання - від пилок для нігтів до лампи для гель-лаку, і тепер мені потрібно всі ці вкладення «відбити», - розповідає майстер з манікюру Ольга, яка на початку березня переїхала із Запоріжжя до Вільнюса. - Походила-подивилася: гелевий манікюр коштує тут 30-35 євро. Тобто мені, щоб напрацювати клієнтську базу, потрібно ставити 20-25 євро. Якщо я з цієї суми платитиму податки, піду в мінус, тому поки що вирішила працювати нелегально. Тим більше що я і в Запоріжжі так працювала – винаймала приміщення і працювала на себе. Тож розмістила оголошення у закритих групах у соцмережах, розповіла новим знайомим – загалом клієнти поступово пішли.
Точка зору моєї співрозмовниці зрозуміла, а ось її місцевим колегам такий варіант розвитку подій сподобається навряд чи. Адже вона фактично становить недобросовісну конкуренцію тим, хто сплачує податки, відбираючи у них клієнтів та змушуючи знижувати ціни.
До можливого приходу поліції Ольга ставиться філософськи, припускаючи, що її, найімовірніше, не оштрафують, а обмежаться попередженням.
- Поки що до українців тут ставляться дуже лояльно, тож, гадаю, великий штраф мені не загрожує, - розмірковує Ольга. – Тим більше що у мене на руках 5-річна дочка та мама з онкологією. Думаю, у них рука не підніметься мене штрафувати і тим більше депортувати.
У 33-річної Марини інша історія. У рідному Чернігові вона працювала масажисткою, але в Естонії, куди вона приїхала разом із 10-річною донькою, їй запропонували лише роботу санітарки за 650 євро на місяць (це мінімальна зарплата в Естонії. – Авт.).
– Одночасно мені запропонували без офіційного працевлаштування прибирати квартири, які здаються подобово, – розповідає Марина. – Робота з 11 до 16, на місяць виходить заробити понад 1000 євро. А зранку я ходжу прибирати офіс – плюс ще 500 євро до мого доходу, який не оподатковується.
Європа йде назустріч, а українці – ні
Окрім домашньої звички «заощаджувати» на податках, є ще одна суттєва причина, через яку українці не хочуть працевлаштовуватися офіційно. І полягає вона у міграційному законодавстві низки європейських країн, що забороняє найм низькокваліфікованих працівників-іноземців.
Наприклад, у Німеччині без знання мови та відсутності підтвердженої кваліфікації трудову візу отримати неможливо, а на сезонні роботи можуть претендувати лише громадяни ЄС. Але оскільки німецькі зарплати для українців дуже привабливі, багато хто ризикував: вирушали до Німеччини без трудової візи та залишалися на нелегальну роботу.
Тут треба сказати, що сьогодні через війну в Україні країни Європи пом'якшили свої трудові законодавства на користь наших співгромадян. Українці, які отримали тимчасовий прихисток у конкретній країні, автоматично отримують у ній дозвіл на роботу. Це стосується навіть Німеччини, відомої своєю жорсткістю в даному питанні.
Але поки Європа йде назустріч українцям, вони не поспішають використати свій шанс закріпитися в іншій країні на законних підставах. Багато хто погоджується на неофіційне працевлаштування, кажуть, що не хочуть морочитися з документами та оформленням, та й кілька «зайвих» сотень євро на місяць не завадять.
Але чи варто воно того? Щоб це зрозуміти, давайте розглянемо мінуси, які чекають на нелегалів.
Ризиків – маса
Неофіційна робота за кордоном загалом має багато ризиків. Насамперед нелегальні працівники не захищені місцевим законодавством і, відповідно, не мають жодних прав. Тобто їм можуть просто не заплатити за виконану роботу. Подумайте: якщо ваш роботодавець обманює власну країну, не дуже побоюючись досить жорстких санкцій, що йому завадить обдурити безправного нелегала?
Але це ще не найстрашніше. Кілька років тому Польщу приголомшила історія, коли 36-річному українцю стало погано на роботі і він знепритомнів. Але керівник підприємства, побоюючись санкцій за нелегального працівника, замість того щоб викликати хлопцеві швидку, відвезла його в ліс і залишила там вмирати.
Звичайно, це крайній випадок і так погано стає далеко не всім. Але все ж таки без офіційного працевлаштування у людини не буде медичної страховки, тобто вона не зможе звернутися за жодною медичною допомогою.
У нинішніх умовах, отримавши тимчасовий захист і працюючи неофіційно, людина не зможе розраховувати на матеріальну допомогу – ані на компенсацію житла, ані на соцдопомогу, ані на будь-яку іншу допомогу, у тому числі на дитину та з безробіття.
Більше того: після звільнення з офіційного місця роботи можна прийти до місцевого центру зайнятості, стати на облік і отримувати допомогу до виходу на нову роботу. Все життя, звичайно, гроші не платитимуть, але 9-12 місяців – цілком.
Якщо ж роботодавець вигнав нелегала, на допомогу можна не розраховувати. А враховуючи, що при звільненні нелегальному співробітнику цілком можуть взагалі не заплатити, можна одразу залишитися навіть без мінімальних засобів для існування.
І, нарешті, у разі затримання нелегала країни, як правило, вдаються до чималих штрафів та екстрадиції. Так, сьогодні в Європі на невеликі правопорушення, вчинені українцями, нерідко заплющують очі, але це довго не триватиме.
Проте, незважаючи на те, що випадки депортації за порушення міграційного законодавства зовсім не є рідкістю, українці вірять у краще.
По-перше, всіх не могли переловити навіть у спокійні часи, а наразі у зв'язку з напливом біженців у місцевої поліції стало роботи в рази більше.
По-друге, багато хто, як уже говорилося вище, все ж таки сподівається на поблажливість до українців, які приїхали до Європи не від хорошого життя.
Безкоштовного нічого не буває
Є ще моральний аспект.
Не треба зайвий раз говорити, наскільки у нас популярний вислів «я нікому нічого не винен». Багато хто звикли його вживати праворуч і ліворуч, відчуваючи себе дуже самодостатніми та незалежними.
Ось і зараз деякі намагаються «качати права» хоча б подумки чи в колі близьких знайомих: мовляв, я й так усе втратив, приїхав в одних тапках, тут на останні гроші зняв приміщення і купив обладнання, то з якого дива мені ще й податки платити ? Та ще й у чужій країні?!
Але річ у тому, що тепер країна, у якій ви живете, вже не зовсім чужа. Вона надала вам дах над головою, за необхідністю – одяг та їжу, можливість працювати або отримувати допомогу з безробіття, безкоштовно лікуватися, вчити мову, влаштувати у садки та школи своїх дітей.
Цікавий момент: донька манікюрниці Ольги, про яку я розповідала на початку цієї статті, ходить до безкоштовного дитячого садка, а її маму безкоштовно обстежили і знову ж таки безкоштовно призначили п'ять хіміотерапій.
Ользі дуже подобається слово "безкоштовно", і вона взагалі не бажає визнавати, що насправді у світі нічого безкоштовного немає. Усі безкоштовні послуги, надані їй та її сім'ї, означають, що за них заплатив хтось інший. Тобто ті самі колеги Ольги з місцевих салонів краси, у яких вона, демпінгуючи, відбирає клієнтів, фактично своїми податками сплачують її доньці перебування у дитсадку, а її мамі – лікування від раку.
Усвідомлювати це неприємно. «Я нікому нічого не винен» - набагато зручніше. Ще зручніше – «Мені всі винні, бо я не обирав таке життя».
Так, ми його не обирали. І тим не менш, можливо, багатьом саме час вчитися бути вдячними і платити податки якщо не з міркувань безпеки і не через страх покарання, то хоча б на знак вдячності країні, яка вас прийняла.
[h5_tt class="orange_h5_title" text="ДО РЕЧІ""
Як стало відомо днями, з 1 січня 2023 року у Польщі суттєво зросте мінімалка. Підвищення становитиме 400 злотих, тобто понад 2600 грн. Це зростання насамперед буде вигідне українським заробітчанам – адже саме вони працюють у Європі на низькокваліфікованих роботах за мінімальні чи близькі до них зарплати. Але розраховувати на таке підвищення можуть не всі.
Зокрема, якщо працівник лише оформлений на мінімалку, але, крім цього, отримує зарплату ще й "у конверті", його зарплата може зрости на 100-200 злотих, а може й зовсім не зрости. Все як в Україні: роботодавець просто збільшить білу частину і зменшить "конвертну".
Загалом зростання польських мінімалок цілком може спровокувати нову хвилю трудової міграції, адже після підвищення заробітки у Польщі стануть набагато привабливішими. Але сплеск міграції відбудеться вже після війни, оскільки майже три чверті вакансій у Польщі розраховані на чоловіків, які сьогодні є невиїзними.
