Донеччани: З приводу війни панікують ті, кому подобається це робити
Донецьк живе своїм життям, луна війни носиться вже восьмий рік, тому тут якщо й удають, що панікують, то з часткою іронії і навіть гумору. Мовляв, чи нам боятися - і не таке бачили.
Та пішло воно все!
Сіренькі лютневі дні, що перемежовуються то лютневим дощем, то сонячними посмішками з неба, самі по собі не дуже схиляють до оптимізму. Та й інших проблем у донеччан вистачає: коронавірус нікуди не подівся, школярі та студенти сидять на "дистанційці" та натурально б'ють байдики, сніг на дорогах зійшов разом з асфальтом, комуналку з січня знову підвищили, у кафе та спортклубах вимагають довідку про вакцинацію – загалом, проблем вистачає, а ще ви тут зі своєю війною.
Відчуття, що донеччанам взагалі не до того. Так, по телевізору багато говорять і в інтернеті багато пишуть, нагнітають, «зливають» секретні плани, але… Далі переказів на кухні з незмінним висновком «Та пішло воно все!» усі ці плани не йдуть.
Люди не вірять. Не хочуть вірити. Нема коли їм вірити у війну
- Ми вже знаємо, як розпочинаються війни. Вони раз – і починаються. А ось ця вся підготовка, репетиція, передбачувані дати – все це має викликати паніку у населення, змусити нас що? Замкнутися по домівках? Так ми й так удома в основному сидимо. Виїхати? Куди, якщо ніхто ніде не чекає? Запасатися сірниками, сіллю та свічками? Так у нас ці запаси вже вісім років нікуди не діваються. Що від нас хочуть – ніхто не знає, – каже мешканець Київського району Донецька Юрій Панкратов.
Він сміється: «влада» кричить про те, що Україна ось-ось нападе, але запрошує до Донецька артистів із Росії. Нехай далеко не зірок сцени, але ж артистів. Не організовують евакуацію населення, якщо вже так страшно, не посилюють охорону міст і захоплених колись ділянок кордонів. І продовжують мурижити людей на пунктах пропуску на тому ж кордоні з Росією, закривши дорогу на підконтрольну територію України на підставі страшної коронавірусної небезпеки.
- Ніхто з місцевих ніколи не ставив Пушиліну («глава ДНР») запитання: чому через Росію до України з Донецька їздити можна, якщо Росія б'є рекорди захворюваності та смертності? Ні, ми розуміємо, у чому сенс: перевізники нагрівають руки на пасажирах дуже здорово. Але про це теж ніхто не говорить, - продовжує донеччанин.
Життя у місті йде як завжди. Фото: https://www.facebook.com/YevgeniyaKA
Ані слова про евакуацію та притулки
Особливо розчулюються жителі окупованого міста грандіозними планами «влади», яка вже восьмий рік обіцяє розвивати промисловість, налагодити пряме залізничне сполучення з Росією, довести рівень зарплат до ростовських… А як же війна, про яку ви гудете з кожного приймача?
– Я зараз згадую лютий 2014 року, коли вікна та двері «Білого дому» (будівля Донецької обласної держадміністрації) почали обшивати листами заліза. Чиновники готувалися до захоплення, вони знали. Але людям казали, що все гаразд, нічого особливого. Нині у Донецьку нічого подібного не відбувається. Мішки з піском у вікнах «міністерства держбезпеки» залишилися ще з минулої весни, коли нас теж лякали великою війною. Про бомбосховища - жодного слова, жодних навчань з евакуації немає. Натомість діляться якимись нереальними планами щодо ремонту палацу молоді «Юність», який постраждав від обстрілів влітку 2014 року, щодо будівництва нового житла, запуску поїздів та іншого, на що потрібні мільярди. Яких, зрозуміло, немає і не буде – Росія явно втомилася утримувати «ДНР/ЛНР» та нести їх як валізу без ручки, – ділиться роздумами викладач донецького вишу Олексій. - Тому про війну, про вторгнення (України) говорять так, ніби вона почнеться – і Росія одразу прийде та всіх переможе. Усе це на такому неглибокому побутовому рівні.
Усі пішли робити щеплення
Черга на ковзанку у торговому центрі. Черга на ринку. Черга на вакцинацію від коронавірусу. Черга до місцевого та єдиного «банку». Донеччани стоять у чергах на холоді та спеці і вже почали до цього звикати. Немає черги – значить, щось трапилося.
- На ринку ми стоїмо в черзі до рибного кіоску, там мінтай на 5 рублів дешевше, - зізнається жінка на Калінінському ринку. Але одразу каже: зазвичай народу набагато більше, а сьогодні, у суботу, половина торгових місць закрита - продавці пішли робити щеплення.
- А то ходять уже, перевіряють і намагаються штрафувати, - бідкається покупниця біля хлібного ларка.
Зробити щеплення від коронавірусу змушені багато хто, але це процес нешвидкий.
- Ми прийшли вранці до поліклініки на щеплення (пункти працюють по суботах та неділях). Черга така, що ми за кілька годин просто пішли. Усі поспішають вакцинуватись не тому, що бояться захворіти, а тому, що без папірця нікуди не пускають. Та й начальство змусило під загрозою звільнення. А те, що термін вакцини, надісланої з Росії, спливає у 20-х числах лютого і треба встигнути її влити людям, щоб відзвітувати кураторам, то це чистий збіг, - зазначає донеччанин Анатолій. - Одне добре: це "Супутник Лайт", тільки одне щеплення, другої дози немає, тільки ревакцинація через півроку.
У чергах про можливу війну майже не кажуть. Фото: https://www.facebook.com/YevgeniyaKA
Буде/не буде
І все ж таки, чи буде війна? Он уже й людей у військовій формі на вулицях Донецька побільшало, і вже числа 15-16 лютого промайнули в повідомленнях як одна з ймовірних дат початку війни.
- Час не написаний? А то не вважається, - втомлено жартує донеччанин Михайло, пенсіонер, який все життя пропрацював на металургійному заводі. - Доводять людей до сказу цим нагнітанням. Але панікують ті, кому просто подобається панікувати та боятися. Решта ж у ресторанах на бульварі Пушкіна сидять, у кіно, ми з дружиною до театру підемо завтра. Наступного тижня теж плани є, у мене УЗД, наприклад, призначено. У вихідні у гості до друзів йдемо на день народження. Ні, вибачте, сидіти у кутку і боятися ми не будемо. Життя поки що триває!
…Якщо порівнювати із 2014-2017-ми роками, часом справжньої великої війни на Донбасі, то зараз тут незрівнянно тихо. Схоже, ніхто зі мирних громадян не ставиться до ідеї майбутнього вторгнення із стовідсотковою серйозністю. Вже стільки всього було в цьому багатостраждальному регіоні, що налякати донецьких та луганських жителів просто нема чим.
