Палац, оточений оглядовими вежами та величезним дендропарком, показується через пагорб на під'їзді до села Підгірці біля міста Стрий Львівської області. Це 80 км. від Львова. Не варто плутати з Підгорецьким замком у Бродівському районі – він знаходиться приблизно на тій самій відстані від міста, але в інший бік. Втім, їх об'єднує один із колишніх власників – і тим, і іншим свого часу володів майбутній польський король Ян III Собеський. Обидві будівлі, як належить старовинним замкам, оповиті таємницями та легендами, які переказує не одне покоління місцевих жителів.
Історія розпорядилася з ними по-різному. Якщо замок у Бродівському районі потрапив до списку пам'яток архітектури національного значення і іноді отримує якісь кошти на реставрацію, то його кам'яний побратим з-під міста Стрий удостоївся лише згадки у переліку пам'яток місцевого значення.
Колись тут працювала сільрада, потім була школа-інтернат для слабозрячих дітей, потім просторі зали зайняв рибгосп, який почав у підвалах замку розводити мальків.
Історики відзначають: пам'ятники такого стилю XVIII століття сьогодні рідко трапляються. Вони майже не збереглися.
– Унікальність маєтку в тому, що це – палацово-парковий комплекс, один із небагатьох, які збереглися, – наголошує «КП в Україні» історик Микола Закусов. – Парк площею сім гектарів має навіть більше значення, ніж палац. Він знаходиться під державною охороною як пам'ятник садово-паркового мистецтва з 1972 року. За рівнем його можна порівняти з ботанічним садом. Але й на нього чекала сумна доля - нікому не було цікаво стежити за парком. Хоча там багато цінних рослин, привезених із різних куточків світу.
Дерева в алеях парку вистрижені на одній висоті - гілки утворюють склепіння, під якими можна гуляти навіть під час дощу. Але це також поступово знищувалося. Парк, за словами Миколи Закусова, якось хотіли віддати в оренду, але цьому спротивилися всі - і місцеві жителі, і депутати, і прокуратура. Наразі вже готовий проект реконструкції – є надія, що за пару років його відновлять.
У 2000-х забутий усіма палац потрапив у приватну власність, і з того часу його шлях на дно історії прискорився. Кажуть, навіть за часів Другої світової війни палац не так постраждав. Куди найгірший жарт із ним зіграли час і відсутність догляду за спорудою.
Минали роки, палац втрачав камінь за каменем і осідав у пилюку. Мертві діри порожніх вікон і дверей чорніли на горі при в'їзді в село, з залишків даху проїжджаючим махали гілками берези, що виросли там. Парк нагадував зарослий чорний ліс.
Ближче до 2010-го його почали прибирати волонтери – двічі на рік. Серед них – і місцева мешканка Світлана Герга. До палацу ніхто не підходив – знали, що він у приватній власності. Але у 2014-му власник сам прийшов до волонтерів та запропонував викупити у нього замок. Світлана Герга з родичами та ще дві родини, недовго думаючи, погодилися – і отримали у свої руки історичні руїни.
Світлана Герга – одна з тих, хто відроджує замок. Фото: https://www.facebook.com/profile.php?id=100002208009274
- За документацією попередній власник купував маєток із вікнами, дверима, дахом, нам же він дістався у жахливому стані. Придбали його як адмінбудівлю, – згадує у розмові з «КП в Україні» Світлана Герга. – Не було навіть перекриттів між поверхами. Метал вкрали, вже розбирали палац по цеглах - старовинну цеглу теж продавали.
Колишній власник не цікавився збереженням старовинного палацу. Таку мету перед собою поставили нові господарі - не лише зберегти, а й відновити до того стану, який був за багатих власників кілька століть тому.
Сьогодні вже закінчено всі аварійні роботи, частково зробили внутрішнє оздоблення палацу. Загальна площа маєтку – 1000 квадратних метрів. Поки що відновлено десять кімнат - вісім у підвалі та дві нагорі.
Одним із минулих власників було сімейство баронів Бруницьких, які, за словами історика, приїхали сюди на початку ХІХ століття. У Галичині тоді було багато вільних земель, які вони скуповували.
– Це називали ключами – і один із представників великого роду Бруницьких викупив у стрийського старости Підгорецький ключ – об'єднання кількох сіл, – пояснює Микола Закусов.
Бруницькі володіли палацом найдовше – 150 років. У 20-30-х роках минулого століття будовами вже ніхто не займався. Рід Бруницьких згасав – сини останнього власника своїх сімей не створили та роз'їхалися світом. Загалом, за словами історика, всі відомі родини, які володіли цим палацом, переслідували неприємності - поступово також згас рід Собесських та Яблоновських.
Як і належить старовинним замкам, Підгорецька фортеця також оповита таємницями та легендами. Наприклад, на вежі, що прилягають до палацу, місцеві бояться ходити досі. Кажуть, з однієї з цих веж через нещасне кохання скинулася місцева дівчина.
- Уже в 30-х роках прислуга боялася підніматися на верхні поверхи замку – постійно щось здавалося, – розповідає Микола Закусов. - Ночувати там не лишалися. Підстави для цих страшилок є – низка поколінь місцевих жителів передає розповіді про привидів.
Ще одна легенда - про «білу примару жінки», «прокляту пані», яка нібито розгулює по замку ночами. Історики розповідають – нібито один із козаків власника замку Собесського мав необережність залишитись у замку та полюбити дружину свого командира. І козака, і невірну дружину стратили, але з того часу вбита у вигляді примари почала тинятися своїм маєтком.
Сьогодні палац потроху відроджується з попелу. Жити тут навіть після повного закінчення ремонту нові власники не планують, як відкривати готель чи ресторан. Кажуть, максимум – це екскурсії, фотосесії, бали, конференції та інші заходи. Поки що екскурсії проводять за невелику пожертву - фіксованої суми немає.
– Радіємо, що вдихнули в нього нове життя. А далі подивимося, – усміхається Світлана Герга.
Від Львова доїхати електричкою або маршруткою до міста Стрий, звідти - ще 10 км маршруткою або на таксі до села Підгірці.
Перед відвідуванням замку слід погодити свій візит за телефоном 097 143 84 08.
Замок XVIII століття не можуть продати за одну гривню
Громада Судової Вишні (на Львівщині) сподівається, що інвестори допоможуть відновити графський маєток. Але за дев'ять років руїн так ніхто й не зацікавився.
Руїни палацу Коморовських-Марсів XVIII століття видніються у глибині величезного парку на південному сході Судової Вишні за 50 км від Львова.
З кінця XVIII до середини XIX століття, до своєї смерті, палацом володів граф Антоній Коморовський.
За радянських часів, до 1994 року палац служив гуртожитком місцевого зооветеринарного технікуму. А після пожежі, що спалахнула в ньому, в 1995 році графський маєток перетворився на руїни. З того часу сюди більше ніхто, крім безпритульних, не заходив.
Місцева влада смутилася, дивлячись на пам'ятник місцевого значення, який гинув. Але грошей на його відновлення не було. У 2013 році палац, точніше те, що від нього залишилося, вирішили виставити на продаж. Віддати готові за символічною ціною – за 1 гривню.
– Поки шукаємо інвесторів, а вже під них можемо приймати будь-яке рішення – аби хтось цим зайнявся, – зазначив «КП в Україні» мер Судової Вишні Зеновій Фольтович. – Доля палацу не змінилася – як стояв, так і стоїть, продовжує руйнуватися. Загалом ніхто не цікавиться.
Вся земля парку навколо, яка також є пам'ятником місцевого значення, належить місцевому професійному ліцею. Міськрада на останній сесії частину землі під самим палацом площею близько гектара таки «відкусила» - вона піде за гривню разом із руїнами. Може, хоч так вдасться зацікавити покупців
Якщо й цього року не складеться з продажем, співробітникам міськради доведеться самим засукувати рукави. Тоді планують робити проектно-кошторисну документацію та консервувати палац – заради безпеки, щоб останки вікової споруди не обвалилися комусь на голову. Скільки коштуватимуть ці роботи - поки невідомо.
Місцева влада сподівається врятувати палац за рахунок інвесторів. Фото: https://www.facebook.com/photo?fbid=1012224649366369&set=pcb.441277847709148
Колишній графський маєток віддають за одну гривню. Фото: https://www.facebook.com/photo?fbid=1012224649366369&set=pcb.441277847709148