До середини листопада, коли ситуація з мігрантами з країн Близького Сходу на білоруському кордоні загострилася до межі, жителі селища Головне на Волині згадали про давно забуті пророцтва місцевих провидців, які з вуст у вуста передавалися від їхніх бабусь та прабабусь. Збереглися ще старожили, які пам'ятають молодшого з них Власа.
Влас віщував неспокійний час на Волині, який прийде після того, як впаде купол місцевої Свято-Троїцької церкви (див. головне фото). Відбутися нібито це має на велике свято. Бачачи те, що діється біля кордону, до якого рукою подати, мешканці Головного та навколишніх населених пунктів занепокоїлися.
Влас ще сто років тому, спираючись на свою постійну супутницю – дубову палицю, зупиняв перехожих і казав, що саме тут, у Головному, зійдуться два супротивники, дві армії.
Після початку кризи з мігрантами селяни ні-ні та й виглянули з тривогою у вікно: подивитися, чи на місці купол церкви. Навіть перевіряли під час ремонтів, чи міцно пригвинчений… Особливих побоювань купол майже 200-річної церкви, на щастя, не викликає.
Дар передбачення Власа з Волині люди порівнюють із даром болгарської віщунки Ванги. За життя йому не дуже вірили, але через кілька десятків років переконалися: його пророцтва справджуються.
Сучасників Влас лякав своїми пророцтвами, які часто стосувалися смерті когось із селян. Сусіди та інші мешканці побоювалися невисокого лисуватого дивака з ціпком, який не знав ні літер, ні цифр, натомість умів читати майбутнє по зірках. Знали: якщо той завмер із задумливим виглядом, вперши погляд у вечірнє чи нічне небо, наступним його пророцтвом могла стати звістка про чиюсь смерть.
– Він міг точно назвати вулицю, де буде наступний небіжчик, але ніколи не казав, кого саме поховають, – зауважують «КП в Україні» місцеві жителі. – Про таких казав: «Так його вже там, нагорі, зі світлістю пощастило, на землі він уже в гостях». І свою смерть, і своєї сестри вгадав – навіть назвав час. Жив один у батьківській хаті, сім'ї в нього не було.
Одні не вірили у пророцтва сільського дивака, але інші самі зверталися до нього за порадою. Наприклад, місцевий вдівець сумнівався, чи варто йому одружуватись – може, вже свій вік одному скоротати? Але Влас рекомендував: «Одружись, ще ту молодуху, яку приведеш, переживеш!» Так і сталося.
Але найбільше людей вражало, коли через багато років після смерті провидців збувалися ті їхні слова, з яких колись усім селом сміялися їхні предки.
– Влас говорив, що весь світ буде обплетений якоюсь павутиною, – підтверджують «КП в Україні» співробітниці місцевої ради. - Це або про інтернет, або про лінії електропередач. Говорив, що люди зможуть сидіти вдома, але бачити, що відбувається десь далеко – це про телевізор чи комп'ютер. І що полями ходитимуть «залізні павуки» - люди згадали це пророцтво, коли побачили комбайни. Слова провидців тоді ніхто не записував – люди в них не вірили, доки вони не почали збуватись.
Жителів на той час також дивували пророки про те, що незабаром усіх дітей одягатимуть однаково – як хлопчиків, так і дівчаток. Тоді ж був чіткий поділ на чоловічий та жіночий одяг. І що домашня робота сама робитиметься, доки господиня зайнята іншим. Напевно це про сучасну кухонну техніку, пральні машини і «розумні» пилососи.
Про віщуна Власа, а також про ще одного провидця з Головно на прізвисько Балагуда (від того, що часто балагурив. – Авт.), який жив на сто років раніше, написав книгу місцевий уродженець Володимир Світящук. Після армії Володимир відучився на зварювальника у краматорському училищі та переїхав до Донецька, де пропрацював за професією все життя. Вечори присвячував письменницькому ремеслу та нотаткам у газети.
– Хоч він давним-давно переїхав до Донецька, але приїжджав до нашого селища, а кілька років тому нам повідомили про його смерть, – розповідає «КП в Україні» одна із співробітниць селищної ради Головно. – Він уже був у віці – під 80 років. Володимир Світящук під час одного з візитів до нас зазначив, що наш провидець Влас віщував, що «чорна сила прийде з півночі» та що будуть бойові дії. Це було на початку сутичок на Донбасі. І ось коли почалися заворушення на білоруському кордоні, ми знову згадали про ці пророцтва… Переживаємо – кордон близько.
Про пророцтва сільських провидців Володимиру Світящуку розповів його батько, та й старожили ще багато що пам'ятали – помер Влас у першій половині минулого століття, до Першої світової війни – у 1913-1915 роках. Було йому на той момент 40 років. Сьогодні його дедалі частіше згадують – це він також передбачав. Якось сказав: «Після смерті згадуватимете мене щодня».
Кого в селищі не запитай про місцевих віщунів – обов'язково почуєш кілька історій. Люди кивають головами – вірять, що дар пророцтва у Балагуди та Власа справді був. Це підтверджують перекази дідів та прадідів.
Здібності віщуна у Балагуди - ніхто вже й не пам'ятає його імені, тільки прізвисько - виявилися ще в дитинстві і були пов'язані з тією самою церквою, падіння купола якої і наступні нещастя віщує пророцтво Власа. Згідно з переказами, у дитинстві дорослі взяли майбутнього сільського віщуна з собою на базар майже за сотню кілометрів від Головно – до Володимира-Волинського. Коли вже скупилися і збиралися назад, хлопчина раптом насупився: «Наша церква горить!». Дорослі посміялися: ну якомога про це знати, адже на такій відстані навіть диму не видно. Але коли під'їхали до села, занепокоїлися – бані церкви вже не побачили… Дерев'яний храм XV століття згорів вщент від удару блискавки 8 травня 1820 року. Через 20 років за сотню метрів від колишнього місця збудували нову муровану церкву зі дзвіницею.
розповідають «КП в Україні» місцеві мешканці.
Замислюючись, чи пов'язувати те, що відбувається біля кордонів і у світі з пророцтвом Власа, місцеві ненадовго похмуріють, а потім знизують плечима: купол поки що стоїть. А може, Влас, який помер на початку минулого століття, побачив бої, що відбувалися тут під час Другої світової війни.