Експерт про черговий вирок суду: Читання не перевиховує, але відволікає у в'язниці від дурниць
Ще не вщухли пристрасті довкола недавнього вироку Олександра Гарського з Одеси, який призначив двом злодіям читання Марка Твена, Джека Лондона та Тараса Шевченка, як ЗМІ знову пишуть про суддю Малиновського районного суду. Цього разу за його рішенням особистість 26-річного злодія «формуватимуть» Лев Толстой та Іван Франко.
Разом із експертами «КП в Україні» з'ясувала, чи можна перевиховати правопорушників добрими книгами.
Раджу «Анну Кареніну» та «Кайдашеву сім'ю»
Вчитель української мови та літератури столичної приватної школи «Афіни» Юлія Єрьоміна переконана: хороша література формує особистість незалежно від віку читача.
- Я, як викладач філології, зіткнулася з тим, що діти зараз взагалі не читають. Проблема гостра. І, якщо суддя має повноваження так карати малоосвічених злочинців, це здорово. Люди, не знайомі з літературними персонажами, у житті поводяться неадекватно, – вважає Юлія Єрьоміна.
На її думку, саме читання художніх творів дає змогу людині подивитися на ту чи іншу ситуацію збоку. Якщо описана в книзі ситуація трапиться в його житті, він знатиме з неї як мінімум один вихід.
- Читати корисно твори будь-яких письменників будь-якого віку. Книги можуть втрачати свою актуальність, та все таки. Усі ми люди, всі потрапляємо у ситуації морального вибору, вибору взаємин, комунікацій тощо, – розповідає наша співрозмовниця. - Тому ми дозволяємо дітям читати «збірну солянку» – зарубіжну, українську, російську літературу, аби учні завдяки книгам знайомились із актуальними життєвими ситуаціями.
На думку вчителя, читати та вчитися ніколи не пізно.
– Не пізно й у 60 років почати читати художню літературу. Люди, які не знають класики, і ті, хто не подужав за своє життя навіть кілька романів, багато втрачають, - переконана Юлія. – Молоді люди не хочуть читати, бо легше натиснути кнопку або сенсор і отримати результат. А книга покликана розвивати фантазію та вимагає від людини пошуку відповідей на багато питань. На жаль, художня література сьогодні втратила свою популярність.
Вчителька залишила свої рекомендації щодо книг, які мають, на думку педагога, прочитати не лише правопорушники, а й усі люди, що поважають себе. Це – «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького, всі твори Тараса Шевченка, «Злочин та покарання» Федора Достоєвського та «Анна Кареніна» Льва Толстого.
Суддя Олександр Гарський вкотре ухвалив «літературний» вирок. Фото: yaizakon.com.ua
«Такі рішення принижують підсудних»
А ось колишній голова Державної пенітенціарної служби Сергій Старенький поставився до вироку одеського судді скептично. Хоча визнає: у колонії книги шанують.
– Література виправленню не допомагає. А втім часто відволікає від дурниць у тюремному побуті, – каже Сергій Старенький. - Для того, щоб книги виправляли, потрібні серйозні дослідження, які допоможуть розібратися, що потрібно читати, а що не потрібно. Також потрібна комплексна програма з розвитку читання. В останні 100 років у в'язницях цими питаннями ніхто не займався.
Ув'язнені, до речі, і так багато читають. Вільного часу у них більш ніж достатньо. Щоправда, бібліотечний фонд тюрем старий, а доступ до електронних книг відсутній. Здебільшого засуджені беруться детективи, фантастику, рідше за класику. У бібліотеках багато релігійної літератури, яку розповсюджують у церкві. Іноді беруть її.
Щодо судового рішення, то наш співрозмовник вважає, що одеський суддя хайпує.
– І принижує таким рішенням підсудних. Його вибір літератури дуже сумнівний і не пропагує здоровий спосіб життя чи відповідальний підхід до свого розвитку. Обов'язковою для всіх є середня освіта і в рамках шкільної програми – певний перелік літератури. Все інше – особиста справа кожного, – переконаний Старенький.
Важко передбачити результат
І все ж таки наскільки книги здатні виправляти людину і до якого віку формується особистість?
На думку психолога Дениса Кукліна, головне, щоб читання стало вибором самої людини, а не нав'язаним зверху вироком. У першому випадку воно може принести користь, а в другому – результат непередбачуваний.
- Важко передбачити, до чого призведе насильницьке вивчення найпрекраснішої літератури. Ми не можемо заздалегідь знати реакцію правопорушника, який читатиме « Злочин та покарання ». До кого він захоче приєднатися? Йому буде ближче Раскольніков до покаяння чи після? – міркує Куклін. - Особистість, звісно, продовжує формуватися незалежно від віку. Чи може книга виправляти людину? Про це потрібно запитувати конкретну людину. І фільм може виправляти, і мелодія, і телефонна розмова.
Психолог вважає: якщо правопорушники читають за власним бажанням – це добре. Коли людина сама обирає книгу, вона може формувати її особистість та впливати на подальшу поведінку. Якщо ж читання призначають як покарання, то й сприйняте воно буде відповідно. Тут хоч дитину так покарай, хоч дорослого, мало кому це сподобається.
Злочинець має сам хотіти виправитися
Психолог-аналітик Євгенія Камишева зазначила, що суддя має достатньо креативний підхід, і, схоже, ця людина щиро хоче зробити світ кращим.
Щодо читання «в наказовому порядку», карати дітей книгами – категорично не можна. З старшими людьми все складніше.
- Людина, що сформувалася, здатна до розвитку: ми всі змінюємося, проходячи через певні життєві обставини. І, якщо особистість схильна до роздумів, на неї може вплинути книжка і мораль, у неї вкладена. Якщо людина шукає змін, розуміє, що чинить неправильно, ставить перед собою певні цілі і працює над їх досягненням, книги будуть дуже доречними. Інакше треба бути готовим до того, що читання нічого не змінить, – каже Євгенія. - Крадіжка, як і схильність реагувати на подразник гнівом, як звичка пити чи впадати у складних ситуаціях у депресію – це навичка. І, якщо злодій не готовий до змін, читання книжок йому навряд чи допоможе.
Наш експерт вважає: для ймовірнішого результату таким людям була б корисна когнітивно-поведінкова психотерапія. Інакше є побоювання, що людина з навичкою красти використовуватиме знання, отримані в книгах, не на благо.
З ІСТОРІЇ ПИТАННЯ
У липні 2021 року 26-річний чоловік проник у квартиру знайомого, вкрав у нього телефон та 50 гривень. Суд визнав обвинуваченого винним у скоєнні крадіжки на суму 903 грн. 33 коп.
Злочинцю призначили покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки з випробувальним строком на 1 рік. Також Олександр Гарський поклав на обвинуваченого зобов'язання прочитати «Дітинство. Отроцтво. Юність» Льва Толстого та «Строфи» Івана Франка. Суддя пояснив своє рішення тим, що обвинувачений читає по складах і за все своє життя прочитав максимум пів книги.
За словами Гарського, повісті Толстого, що народилися із щоденників молодого письменника, дають відповіді на багато питань дитини та юнака, а також показують, як «чисте створення може перетворитися на порочну людину». "Строфи" Івана Франка, на думку судді, вчать, "як залишатися високоморальною людиною".
Одеський суддя зазначив, що твори Толстого та Франка дадуть обвинуваченому можливість зрозуміти інших людей, і, передбачаючи питання преси, пояснив вибір творів власними уявленнями про те, що є правильним.
«Суд на свій розсуд вважав за необхідне визначити відповідну літературу для самоосвіти обвинуваченому, використовуючи загальновідоме правило: «…книги, які слід читати, повинні містити здорові, чисті та корисні ідеї»», - повідомив Олександр Гарський.
