І знову школярі у багатьох областях України розпочинають свій ранок, не сидячи за партами у класах, а вдома перед комп'ютерами. Але якщо у великих містах у дітей і з гаджетами більш-менш порядок, і інтернет не барахлить, то що відбувається у невеликих населених пунктах?
Місто Семенівка у Чернігівській області розташоване за 11 кілометрів від кордону. Тут мешкає понад 8 тисяч жителів, а до місцевої школи ходять 255 учнів. Для них питання доступності інтернету є життєво важливим. У дітей із віддалених сіл він, як правило, мобільний. А через те, що район прикордонний, зв'язок не найкращий. До того ж, тут певна роумінгова система у операторів, що створює додаткові труднощі.
– Ми після першого локдауну працюємо на платформі «Моя школа». Через ковід у школу заборонено пропускати батьків, тому для них це можливість дізнатися про успіхи своїх дітей, – розповіли нам у школі №1. - Єдина проблема далеких сіл – це зв'язок. Але діти самі знаходять вихід. Знаходять, у кого можна підключитися до кращого з'єднання, завантажують завдання через «Моя школа» і таким чином навчаються. Таких дітей небагато, але вони є. Спочатку було складно працювати в такому режимі, але зараз усе вже як за накатаною. Усі предмети у нас проводяться в онлайні по 20 хвилин. І всі вчителі опанували і програми, і платформу. Все виходить.
Для дітей спочатку було проблемою звикнути, що карантин і віддалення - це не канікули, а все те ж навчання. Нехай і домашня. Але згодом усвідомили.
продовжила свою розповідь вчителька.
Звісно, є батьки, яким не подобається навчання на віддаленні. Їхня позиція – «а чого можна навчити з дому?».
- Якщо потрібно, то я дитині хоч на пальцях, хоч на пні, але поясню свій предмет. І школяр зрозуміє. Було б бажання, - наголосила викладач.
Середина-Буда – це ще одне прикордонне місто, але вже на Сумщині. У місцевій загальноосвітній школі №1 навчається 401 учень та працюють 53 вчителі.
– Картина у нас, як і скрізь у дітей у сільській місцевості – інтернет поганий. Доводиться іноді використовувати електронну пошту старост колишніх сільрад. Надсилаємо завдання на неї, а учень його скачує. Відстань у нас поки що лише тиждень, а так займалися очно, і проблем не було жодних, - каже директор школи Олександр Коваленко.
Щоправда, бувають поодинокі форс-мажорні обставини, пов'язані з фінансами: деякі сім'ї бідні сидять без роботи і не можуть купити дітям нормальну техніку. Наприклад, нещодавно мати одного з учнів потрапила до лікарні. І єдиний у будинку мобільний телефон із інтернетом залишився у неї. Хлопчик не міг бути присутнім на уроках онлайн та завдання отримував через електронну пошту старости.
Селище Калита знаходиться на околиці Київської області. Тут близько 4,5 тисяч жителів. Є й своя Калитянська ЗОШ.
- Ми зуміли протягом минулого року налаштувати роботу так, щоби не порушувати звичайний шкільний режим. Тому після 15.00 діти вже можуть займатися своїми справами, - пояснює співробітниця Калітянської ЗОШ Олена Колесник.
Труднощі з інтернетом є і зараз, але лише у людей десяти, всього в школі близько 500 учнів.
продовжує Олена Колесник.
Основні труднощі, з якими тут зіткнулися, – навчити відразу всіх вчителів та учнів працювати на онлайн-платформі.
– Було складно зберегти звичайний режим. У дітей виникла купа питань, вони їх ставили навіть уночі. Уточнювали деталі завдань, як відкрити якусь вправу і до якої години її треба виконати, – згадує Колесник. – Але зараз такого вже немає. У разі потреби вчителі працюють з кожною дитиною індивідуально.
Чи вплине видалення на результати ЗНО? Наша співрозмовниця вважає, що ні. Оскільки 11 клас – це повторення вже вивченого матеріалу протягом 5-10 класів. У 11-му класі діти вже досить свідомі та можуть займатися самоосвітою.
До речі, дистанційка в Калітянській ЗОШ незабаром закінчиться. Тут вакциновано 100% вчителів, щоправда, поки що не всі з них отримали другу дозу вакцини. Через що поки що доводиться вчитися віддалено.
- Спочатку було важко переконати всіх у необхідності вакцинації, але ближче до карантину всі дійшли загальної точки зору та прищепилися, - продовжує наша співрозмовниця.
Черкаська область поки що не входить до «червоної» зони. Діти відвідують школи. Але ми поцікавилися, як і тут. Наприклад, у Шполянському районі є невелике село Лип'янка. Населення села трохи більше тисячі мешканців, але своя школа є.
каже вчителька Лариса Волошина.
З інтернетом у Лип'янці тепер все добре, навесні провели новий, провідний. Нарікань на нього поки що немає - сигнал стабільний, для роботи на видаленні можливостей такого інтернету вистачає з головою. Та й наша співрозмовниця вважає, що діти вже звикли до такого явища. Тому на їх успішності видалення не повинно сильно відбиватися.
- Хто хоче, знатиме і вивчатиме, самі розумієте, які зараз діти. Все залежить від вчителя та вміння зацікавити предметом, ну і, звичайно ж, батьки мають цікавитись тим, як справи у їхніх дітей у школі, – уклала Лариса Волошина.