На Хмельниччині екснардепа обікрав його ж бухгалтер, якого прикривають силові структури
Справа виявилась настільки заплутаною, що її розглядали і в Києві, і в Тернополі, і зрештою передали до Вінниці.
Іван Рудик, колишній голова колгоспу "Комунар", що у Хмельницькому, у далекому 1990 році прийняв на роботу молодого спеціаліста Віктора Будзінського, як економіста, який в подальшому виріс у головного бухгалтера ПАТ "Проскурів", яке утворилось у 2000-му році на базі "Комунаря". Насправді, на базі цього колгоспу зродилось на лише ПАТ "Проскурів", там утворилось багато дрібніших приватних товариств, які займались вирощуванням і переробкою сільськогосподарської продукції. Але "Проскурів" було найбільшим з них.
Віктор Будзінський у 2008 році втомився бути звичайним бухгалтером, тому підробив довіреність, видану однією депозитарною установою на Івана Рудика шляхом підміни прізвища, і в іншій депозитарній установі м. Хмельницького - ТОВ "Центр-Інвест" під керівництвом Григорія Бондаря у 2012 році переписав усі акції ПАТ "Проскурів" на свого юриста Олександра Лисенка, а через два дні, на себе. В подальшому, маючи контрольний пакет акцій, усі майнові активи колишнього колгоспу та ПАТ "Проскурів", переписав на себе, сина Віталія (ухилянта мобілізації і уже нарешті підозрюваного у кримінальному провадженні) та дружину Тетяну. Загалом, тільки об’єктів нерухомого майна, було викрадено не менше 50 (будівлі, споруди, ресторани, клуб, контора, земельні ділянки, ферми і т.д.). Як кажуть: "одним пострілом вбив два зайці". Хоча тут навіть не так, бо він "одним підписом вкрав 50 об'єктів".
Здавалося б, все просто і правоохоронна система дуже швидко відновить справедливість. Але ні. Незважаючи на величезну кількість кримінальних справ, Будзінський (батько) досі не притягнутий до кримінальної відповідальності, а його справа з метою неможливості доведення до логічного завершення, була з Хмельницького передана до Києва, далі з Києва до Тернополя, а зараз уже і до Вінниці. Така собі "прокурорсько-поліцейська Санта-Барбара".
Крадіжка акцій та усього майна підтверджена справедливими судовими рішеннями попередніх інстанцій, які були нібито остаточно "освячені" Верховним Судом у справі №924/139/20 від 17 серпня 2021 року.
Проте, інші судді до сучасних реалій і вимог суспільства та закону так і не звиклися.
Суддя з Хмельницького господарського суду Іван Заярнюк (40-річний інвалід II групи за сприяння уже відомої екскерівниці Хмельницької МСЕК Тетяни Крупи і подружки його матері Ольги Заярнюк, колишньої очільниці обласного управління Пенсійного Фонду підозрюваної у кримінальному провадженні про розкрадання пенсій мертвих пенсіонерів) та судді Верховного Суду Олександра Банаська (головуючий), В'ячеслава Пєскова та Володимира Білоуса у справі №924/214/22 надзвичайно швидкими і "оперативними" рішеннями від 26 січня та 25 травня 2023 року, бажаючи за будь-яких обставин догодити Віктору Будзінському, вдалися до повного спаплюження усталених ще з часів Стародавнього Риму основ справедливого права і закону. Щоб не вдаватись в юридичні нюанси, а пояснити простою людською мовою, то "втворили" такий прецедент. На їхню "кваліфіковану" думку, якщо в дитячому садку "чесна" вихователька підробила розписку від малолітньої дитини, що та начебто вона позичила у неї в борг 100 грн, то віддавати цей борг має не лише малолітня дитина, але й її батько. І не по 50 грн, а по 100 грн кожен... Тобто, загалом 200 грн!!!
А в подальшому, той же суддя Заярнюк та суддя Рівненського апеляційного суду Інна Розізнана в ухвалі про відмову у розгляді скарги на дії/бездіяльність державних виконавців "кажуть", що два державні виконавці правомірно прийшли: один до малолітнього сина, а інший до батька, і у них справделиво примусово відібрали в кожного по 100 грн (загалом 200), і ще кожному із них вручили рахунки на оплату виконавчого збору по 26 000 грн з кожного, який ще потім знову прийдуть примусово забирати, окремо і в малолітнього сина, і від його батька!!!
Навіть юристам-початківцям, такий "витвір" юридичного мистецтва суддів Івана Заярнюка та Олександра Банаська в голову не вкладається. Але і це ще не є вершиною цього маразматичного "айсберга", бо членкиня Вищої Ради Правосуддя Ольга Попікова, складаючи 14 листопада 2024 року висновок про відсутність у діях Івана Заярнюка фактів порушення вимог закону, перевернувши усе з ніг на голову та перекрутивши прямо протилежно факти вказані у скарзі, вирішила, що він усе зробив правильно, а автор скарги просто не погоджується із законним його рішенням. Як у тій приказці: "Йому плюють у вічі, а він каже, що то дощ падає!"
Такі суддівські "шедеври" не можна залишати поза увагою суспільства навіть не тільки у наш важкий воєнний час, бо якщо їх не зупинити вчасно, то завтра ці судді винесуть рішення та повернуть нам під протекторатом агресора і окупанта втікача Януковича. І скажуть, що це так правильно і згідно з законодавством.
З текстами зазначених судових рішень за номерами справ, можна безперешкодно ознайомитися на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
Далі буде...
