21 листопада
Завантажити ще

Вчимося спілкуватися з малюком без крику. Поради психологів та власний досвід

Вчимося спілкуватися з малюком без крику. Поради психологів та власний досвід
Фото: kidihealth.com

Дитячі істерики, розкидані іграшки, відмова лягати вчасно спати чи їсти суп, невиконане домашнє завдання… Це лише частинка тригерів для батьківської нервової системи. І часто такі негативні емоції провокують батьків на крик та навіть ляпаси. Про те, як батьківський крик впливає на мозок малюка, чому треба вчитися виказувати свій гнів без агресії та як звести нанівець основні причини сварок з дитиною, читайте у матеріалі Коротко про.

Батьківська агресія провокує дитячу брехню

Усім батькам буває важко зі своїми дітьми. Інколи хочеться верещати, наче та тривожна сирена. Або схопитися за ремінь. Чи хоча б страшним голосом налякати бабаєм та бабою ягою. Зізнайтеся, було?

Більшість дорослих помилково вважають, що добитись слухняності від дітей можна лише криком. Але можуть і не здогадуватись, що, як стверджують вчені, батьківська агресія викликає негативні зміни в структурі мозку дитини. Спочатку непомітно.

- Найрідніша людина зривається на крик, і у дитини у цей момент різко злітає вверх рівень гормону стресу - кортизолу: м’язи напружуються, дитині стає жарко чи, навпаки, її морозить, малюк може відчувати нудоту, біль у якійсь частині тіла і т.д, - розповідає Коротко про дитячий психолог Тетяна Кісла. – Ті діти, на яких часто кричать батьки, мають проблеми з адекватною самооцінкою, з часом починають брехати, провокують конфлікти з однолітками. Також починаються проблеми з навчанням. Крик не вирішує проблему, а тільки посилює.

Звісно, старше покоління обов’язково скаже: «Нас виховували криком та ременем, і ми виросли нормальними людьми». Щодо останнього можна посперечатися, та суперечка – річ невдячна. Не треба повторювати помилок наших батьків та прабатьків. Поважайте свою дитину. І навчіться комунікувати з нею без крику. Яким чином? Ось кілька дієвих порад від психологів та з власного досвіду.

1. Відпочиньте

Так, найчастіше батьки, особливо мами, кричать тоді, коли втомлені. Після напруженого робочого дня чекає ще друга робоча зміна на кухні, а тут малюк знову розкидав «Лего» чи намалював на стіні квітку для мами. У цей момент, коли вже кортить кричати і тупати ногами, розверніться і вийдіть в іншу кімнату. А ще краще - на кухню. Зробіть собі чашку запашної кави чи чаю, посидьте у тиші кілька хвилин, глибоко дихайте і рахуйте вдихи-видихи. Усе це відволіче від негативних думок і поверне здатність тверезо мислити. Це банальні поради, але дієві. Негатив зникне, кричати перехочеться.

Та це, як то кажуть, «швидка допомога». Краще не доводити себе до стану мами-мегери. Приділяйте собі більше часу, дозволяйте відпочивати. Повірте, немитий посуд нікуди від вас не втече. Зате ваш малюк росте швидко.

2. Домовтеся з дитиною не кричати одне на одного

Саме так вчинила автор цих рядків. Домовилася зі своєю старшою донькою не кричати одна на одну. І, скажу вам, це діє. Тільки хочеться зірватися на крик, дитина нагадує: «Мамо, ти обіцяла не кричати!». Після цих слів емоції вгамовуються, напруження зникає, зате з’являється здатність пояснити (у мами) і слухати (в дитини).

Коли стосунки в сім’ї довірливі, то й кричати хочеться набагато рідше. Фото: inc.com/

Коли стосунки в сім’ї довірливі, то й кричати хочеться набагато рідше. Фото: inc.com/

3. Введіть правила

Ситуація: зранку поспішаєте в садок, а малюк ще хоче мультики подивитися. Чи узагалі лінується вставати з ліжка. Або ж замість того, щоб робити домашнє завдання, дитина хоче грати в ігри на телефоні. В результаті - крик та сварки.

Щоб уникнути такого напруження, краще заздалегідь ввести певні правила. Наприклад, звечора вкладайте та зранку піднімайте дитину на пів години раніше. Тоді матимете більше часу, аби усе встигнути. Щодо телефона та книги, то й тут допоможуть певні обмеження: 10 хвилин гри, 20 хвилин читання. Але заздалегідь обов’язково попередьте дитину про правила. І не забувайте контролювати їх дотримання.

4. Станьте дитиною

Дитинство швидкоплинне. Незчуєтеся, як ваш малюк вже закінчить школу. Легше ставтеся до дитячих витівок, аби через багато років не картати себе за крик та агресію до своєї дитини. Зрештою, майже усе можна виправити. Так, навіть якщо дитина нашкрябала на вашому автомобілі «Мама, тато, я люблю вас». За кілька сотень гривень напис легко відполірує майстер, а от батьківський крик навряд чи зітреться з дитячої пам’яті. Станьте трохи дитиною, погляньте на ту чи іншу ситуацію очима свого малюка.

5. Негативні емоції без агресії

Будьмо відверті: більшість з нас не вміє виказувати свій негатив без крику та образливих слів. Така бурхлива реакція руйнує стосунки з оточуючими і може призвести до великих проблем у житті. Ні в якому разі не треба придушувати свій негатив, це може призвести до великих проблем з ментальним здоров’ям. Але вчіться правильно висловлювати свій гнів.

- Негативні емоції - це також частина нашого життя, і треба навчитися давати з ними раду, - розповідає Коротко про психотерапевт Людмила Олійник. - Разом з дитиною вчіться висловлювати свої почуття, в тому числі й так звані негативні. Пояснюйте простими словами: «Я засмучена, тому що ти…» або «мені сумно, тому що…». Легко? Насправді навчитися говорити про свою злість без агресії досить складно тим людям, які звикли вибухати.

А ще напруження можна перетворити на жарт. Посміятися, вигукнути, що терпіння закінчується, заричати, наче тигр, проспівати про свій гнів, пострибати на одній нозі. Агресія одразу зникне.

Якщо все ж накричали на дитину, то обов’язково обійміть її, і разом обговоріть причини конфлікту. Фото: happiestbaby.com

Якщо все ж накричали на дитину, то обов’язково обійміть її, і разом обговоріть причини конфлікту. Фото: happiestbaby.com

Що робити, коли зірвалися на крик?

Помиляються усі. Накричали на малюка? Перш за все, попросіть у дитини вибачення. Після сварки, коли емоції вже вгамувалися, обов’язково обійміть дитину, разом обговоріть причини конфлікту. Розкажіть дитині про свої емоції, а вона нехай розкаже про свої. Коли стосунки в сім’ї довірливі, то й кричати хочеться набагато рідше.