Народний депутат Інна Совсун: Коли у підручниках мама на кухні, а тато - у гаражі, виростають люди з дикими поглядами
"Київ заснували у XIX столітті, тоді ж було збудовано Києво-Печерську лавру та Софійський собор", - вважають автори одного з підручників для 3-го класу. До інших підручників пролізла пряма реклама: марка води та навіть лікарських препаратів.
Чому у шкільних підручниках зустрічаються нісенітниці, хто винен і що робити, "КП" в Україні" розповіла народний депутат від "Голосу", одна з авторів законопроекту про якість освітньої літератури Інна Совсун.
Фото: facebook.com/sovsun.inna
Лженаукові поради, небезпечні для здоров'я
- Інно, що відбувається зі шкільними підручниками? Йдеться не просто про неточності, а про кричущі помилки, і не про одну-дві - їх же потік...
- Підручники – це показник того, що відбувається в системі освіти загалом. А відбувається там ось що… Найскандальніший кейс останнього часу – сода, якою укладачі підручника з хімії для 9-го класу радили лікувати рак. Тут же пропонується використати господарське мило для лікування ран, запальних процесів шкіри, грибкових захворювань нігтів. Автори посібника вважають, що миття волосся господарським милом допомагає боротися з лупою, яка виникає внаслідок сухості шкіри голови. Милом радять протирати ділянку опіку, а мильний розчин нібито лікує нежить на початковій стадії.
Залишилася ідея вживати лимонний сік при підвищеній кислотності шлунка.
Що це таке?! І це далеко не поодинокі випадки потенційно небезпечних для здоров'я порад! Батьки регулярно скидають мені подібні нісенітниці.
А ось і реклама лікарського препарату, що непомітно пробралася до школярів. Скрин підручника facebook.com/karolina.ayrapetyan.5.
– Розкажіть, що ще знаходили?
- Наприклад, у деяких підручниках затверджуються стереотипні та дискримінаційні моделі поведінки. Зокрема щодо жінок. Наприклад, у підручниках з охорони здоров'я пишуть: якщо сталося зґвалтування, то винна дівчина, яка носила коротку спідницю чи сукню. Замість того щоб навчати дітей не чіпати іншу людину без її згоди, дівчатам радять відмовитися від косметики та сидіти вдома вечорами. Мовляв, якщо дівчинка вийшла на вулицю увечері, вона сама винна. Це абсолютно неприйнятна позиція для мене як для жінки та педагога. Натомість слід було б говорити про нормальну поведінку та принципи згоди, а не займатися Victim blaming ("звинувачення жертви". - Прим. авт.).
Сьогодні наші підручники описують стереотипні ґендерні ролі. Навіть у підручниках з математики в умовах якогось завдання мама традиційно займається пиріжками, а тато ремонтує машини. У реальному житті якась мама може займатися автомобілями, а тато при цьому чудово готує. Здавалося б, дрібниці. Але коли дитина все шкільне життя перебуває у таких стереотипах, виростають люди з дикими поглядами.
Я вже мовчу про те, що у підручниках немає родин, в яких мама і тато проживають порізно. Але ж багатьох дітей виховує один з батьків.
Содою, наприклад, укладачі підручника, пропонують лікувати онкологію.
- "КП" в Україні" писала і про фотожабу із Кіану Рівзом у підручниках з історії…
- Це ще один блок проблем – фактичні помилки. У підручниках з математики можуть написати помилкові відповіді, у посібниках з історії - неправильно вказати дату тієї чи іншої події.
Візуальне оформлення підручників також бажає кращого. Дивлячись на книги, за якими доводиться вчитися дітям, я розумію, що вони виглядають так само, як і підручники, за якими у 90-х навчалася я. Для порівняння візьмемо книги у магазинах – яскраві, з гарними ілюстраціями, такі приємно тримати в руках, цікаво розглядати картинки. Натомість школярі користуються нудними підручниками з картинками радянських часів або ранніх 90-х. А потім ми дивуємось, що у дітей зникає інтерес до навчання.
Багато батьків хотіли б відвернути дітей від гаджетів, чимось їх зацікавити. Підручники, які існують сьогодні, із цим завданням упоратися не можуть: вони не привертають уваги та не цікаві дітям. Звичайно, кожна з перерахованих проблем потребує індивідуальних заходів реагування.
Кіану Рівз прифотошопили до знаменитого історичного фото з будівельниками на хмарочосі. У такому вигляді ілюстрація потрапила до українського підручника. Фото: twitter.com/jigsawdeaad.
На підручники виділяють 300 млн гривень
- Але чому ж у нас погані підручники?
- На це є кілька причин. Перша – корупція на рівні експертизи.
Друга – обмежена кількість коштів, які виділяють на освітню літературу. Створити за гроші, які є, гарні підручники просто неможливо.
В інституті нам казали, що виправити ситуацію не можна, бо це занадто дорого. Що означає дорого? На підручники виділяють 300 млн гривень. На тлі 20 млрд гривень на дороги це зовсім небагато. Якщо збільшити суму вдвічі, буде 600 млн гривень, їх уже вистачить. Просто Інститут модернізації змісту освіти (ІМЗО) ніколи не намагався просити додаткові кошти на освітню літературу.
– Наприкінці минулого року Верховна Рада ухвалила закон про якість освітньої літератури під вашим авторством. Допоможе?
– Законопроект я подавала три рази. Вперше – 1,5 року тому, потім його перереєструвала і знову повторила цю процедуру. Прийняли його далеко не одразу. Між першим та другим читанням тривали бурхливі дискусії. Особливо ми сперечалися з Інститутом модернізації змісту освіти, який формально відповідає за підручники.
Щоб розібратися, навіщо потрібен законопроект, необхідно пояснити історію відносин з ІМЗО. Наші переговори завжди були емоційно насиченими: ІМЗО наполягав, що у них все відмінно працює, оскільки вони дотримуються правил. Але проблема в тому, що, незважаючи на правила, підручники все одно виходять поганими!
До ІМЗО є чимало запитань. Підручники – найбільша стаття закупівель Міністерства освіти, а там, де крутяться великі гроші, максимально сприятливі умови для корупції.
Ми розраховували, що інститут розформують чи кардинально переформатують. За Гриневич (міністр освіти і науки у 2016-2019 рр.) його не змогли ліквідувати через низку політичних причин. У цей час було створено альтернативний Інститут розвитку освіти. Функцію експертизи підручників вони мали взяти на себе.
Це була хороша ідея – створити інститут із нуля та набрати людей на нових засадах. Однак після того як міністром освіти і науки України став Шкарлет, він повернув увесь функціонал, пов'язаний з експертизою підручників, до ІМЗО та поставив головою інституту людини, яку у 2014 році звільняли через корупцію. Після цього призначення я зрозуміла, що іншого шляху вирішити проблему, як ініціювати законопроект про якість підручників, немає.
Новий закон - "страшилка для видавців"
– Що передбачає новий закон?
- Чітко встановлені критерії, яким має відповідати підручник.
Перший критерій – науковість. Історія про соду і рак нам дуже допомогла: з тим, що це дурна і потенційно небезпечна для здоров'я порада, ніхто не міг посперечатися.
Другий критерій – відсутність дискримінаційних висловлювань. Він стосується не тільки жінок та чоловіків. Принцип недискримінаційності також поширюється, наприклад, на те, що у підручнику мають бути представлені діти з інвалідністю. Нині їх там немає, і це дискримінація.
Третій критерій - принцип академічної доброчесності: не можна ілюструвати підручник картинками з інтернету, не дотримуючись авторських прав. Не можна переписувати цілі фрагменти чужих текстів – це неповага до інтелектуальної власності.
Четвертий критерій – принцип вікової відповідності.
Крім того, згідно з новим законом, підручники проходитимуть апробацію.
– Що таке апробація?
- Апробація означає, що не можна просто надіслати електронну версію підручника та попросити провести експертизу. До того ж підручник перевіряють 1-2 експерти. Завдання спеціалістів - оцінити, як сприйматимуть підручник діти. Потрібно розуміти, що це майже неможливо. Навіть найкращі експерти не здатні дати адекватну оцінку: для цього за підручником потрібно провчитися хоча б рік.
Приміром, вийшов новий підручник. Візьміть 10 шкіл по Україні різного типу з різним рівнем підготовки та подивіться, чи зможуть діти за ним вчитися, які відгуки залишають освітяни та батьки. За один рік усе проясниться.
Крім того, ми вважаємо, що кожен підручник повинен мати електронну версію. Не просто відсканований ПДФ-файл, а окремий документ, в якому можна виконувати завдання. Це особливо актуально у ситуації дистанційного навчання. Не всі діти хочуть і мусять тягати за спиною важкі книги. Іноді простіше взяти планшет та користуватися ним під час уроку.
Також у законі є така норма – будь-який учасник освітнього процесу може поскаржитися на якість підручника. Наприклад, на маленький шрифт або фактичні помилки.
- А наразі не можна скаржитися?
- Ви і зараз можете написати листа до Міністерства освіти, проте він не зобов'язаний на нього реагувати та проводити нову експертизу. Вам щось формально відпишуть, але нічого не виправлятимуть.
Новий закон має спрацювати як страшилка для видавців. Якщо знайдено якісь помилки, то знадобляться додаткові витрати на експертизу. Крім того, якщо нова експертиза доведе, що підручник не відповідає зазначеним вище критеріям, то підручники будуть заборонені й вилучені зі шкіл.
Чому це важливо? Ми говорили про скандал із підручниками про соду. Вгадайте, що з ними сталося після цього? Вчителям надійшов лист із завданням заклеїти сумнівну частину тексту!
Якщо нині текст можна просто заклеїти, то за новим законом такі підручники треба вилучити.
- Чи хтось поніс відповідальність за допущені помилки? Хто відповідатиме за них надалі?
- Поки що ніхто з авторів чи видавців підручників відповідальності за допущені помилки не поніс. Той самий підручник про соду перевидали, скандальну частину тексту справді прибрали, проте всі інші дурниці, які там були, залишили.
Але тут треба розуміти, в чому полягає відповідальність. Насправді за помилки відповідають не автори, а видавництва: саме вони подають підручники на рецензію. Але максимальний рівень відповідальності лежить на тих, хто ставить гриф "Рекомендовано для використання Міністерством освіти і науки України".
У майбутньому видавництва знатимуть, що вони зазнають збитків через неякісну освітню літературу.
ДОСЬЄ
Інна Совсун народилася 21 вересня 1984 року в Харкові. Магістр політології КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2006-2007-х роках. навчалася в Лундському університеті (Швеція), здобула ступінь магістра з європейської політики.
З 2014-го до 2016 року працювала заступником міністра освіти і науки України Сергія Квіта.
Народний депутат України 9-го скликання. Член Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій.
Заміжня, виховує сина.
