З 24 лютого Італія прихистила близько 150 000 українських біженців. Тисячі дітей пішли до місцевих шкіл. KP.UA вже подивилася, як навчаються українські діти у Польщі та Німеччині. Як і в цих країнах, у різних частинах Італії – свої нюанси навчання, але багато спільного для всієї країни. Чим українців здивувала італійська школа? Про свій досвід навчання дітей розповіли Наталія із Києва (місто Верона) та Юлія із Харкова (місто Ріміні). У Наталії – 11-річна дочка Кіра, навчається у п'ятому класі молодшої школи. У Юлі – 15-річна донька, навчається у третьому класі середньої школи (наш 8-й).
Діти віком від 6 до 14 років мають відвідувати школи Італії. Це правило стосується й біженців із України. Якщо дитина не ходить до школи, соціальні служби можуть зацікавитися. Батькам, які забирають дітей із початкової школи, загрожує штраф у розмірі до 30 євро. Також в Італії не можна просто так забрати дітей зі школи під час навчального семестру.
Кожен пропуск занять має супроводжуватися пояснювальною запискою батьків. Пояснювальна записка необхідна також і у разі запізнення учня на заняття.
Навчання в італійських школах, залежно від регіону країни, починається з 5 по 15 вересня. Навчальний рік в Італії складається із двох семестрів і триває до середини червня. Діти відпочивають також під час різдвяних та великодніх свят – близько двох тижнів, є також 11 національних свят – у ці дні у школах вихідний.
У Італії є кілька шкіл – початкова, середня, старша.
Вчитися в Італії починають із 6 років. У початковій школі вчаться 5 років, у середній – 3 роки, у старшій – теж 5 років. Усі школи знаходяться у різних будинках.
У середній школі навчаються з 11 до 14 років. У віці 14 років діти складають іспити, після яких починається спеціалізація навчання. За підсумками тестування школярі вступають до ліцеїв. Вони є у великих містах. Там діти навчаються ще 5 років.
До 16 років навчання у школах Італії обов'язкове. Після – на ваш особистий розсуд. Базовою освітою вважається закінчення середньої школи, після якої переходять до ліцею або здобувають середню спеціальну освіту.
Ліцеї в Італії можуть бути різними – класичними, науковими, лінгвістичними, артистичними, гуманітарними, музично-хореографічними. Загалом навчання у школах Італії триває 13 років.
Навчання починається о 8:00 чи 8:30 ранку, залежно від школи. Уроки йдуть один за одним, без перерви. Зміна - ricreazione - тільки одна. Триває вона 10 – 15 хвилин, за цей час діти встигають поїсти.
- Заняття у школі проходять у першу зміну. Уроки у нашій школі розпочинаються о 8:00, закінчуються о 13:00. Привозить дітей до школи шкільний автобус. А у п'ятницю уроки закінчуються аж о 16:00, – каже Наталя.
- Багато італійців не хочуть вступати до університету, а одразу йдуть на роботу. Крім того, навчаються тут у суботу, у дітей практично немає змін. Італійці сильно втомлюються за роки навчання, і, можливо, тому не хочуть здобувати вищу освіту, - ділиться Юлія спостереженнями.
- Відсутність перерв – проблемна тема для Італії. Тут буквально пройшов один урок - відразу приходить інший вчитель. Діти лише зошити встигають змінити. Тяжко було моїй дочці адаптуватися. Казала: мамо, я вже не можу. Доводиться перепривикати, – розповіла Юлія.
Перерва в школах Італії лише одна, щоб поїсти. Добре, що кілька разів на тиждень є урок фізкультури: там діти можуть побігати, пострибати.
На відсутність перерв поскаржилася й Наталія:
- Одна з відмінностей між нашою школою та італійською – немає перерви. Добре, що вийти в туалет не проблема. За день перерва - 15 хвилин - діти поглинають свої бутербродики.
– Нашим дітям класно в італійських школах. Моя донька навчається у п'ятому класі. Приходить і каже: «Мамо, ми сьогодні таке завдання вирішували! В українській школі таку вирішували у третьому класі». Для вчителів молодшої школи найголовніше, щоб дитина принесла багато маркерів. Все має бути підкреслено та барвисто. Чим яскравіший у тебе зошит, тим краща оцінка - не важливо, що в ньому написано. Навіть якщо це математика, – сміється Наталя.
- Чомусь розтягнули шкільну програму на 13 років. Усе довго розжовують. При цьому алгебра та геометрія йдуть нога в ногу з українською школою. У мене донька навчається у третьому класі середньої школи (наш восьмий). Цікаво, що у 8-му класі тут немає ні хімії, ні фізики, ні біології. Але, оскільки ці предмети нам не потрібні, то навіть краще, - пише Юлія у своєму блозі. - Діти вчать історію Італії та Всесвітню історію. Також вони мають креслення - це предмет обов'язковий.
І додає, що в італійських школах вчителі не перевіряють зошити.
- У дочки такий там бардак! Вона не розуміє, чого я сварюся: адже вчителі зошити не контролюють. У результаті, в одному зошиті у дитини може бути математика, географія та історія, – скаржиться Юлія.
- З нових предметів – релігія, біологія, географія та геометрія. Такого у нас у 5-му класі немає. Хоча ці дисципліни викладають на досить простому рівні. Іноді здається, що програма розрахована для дітей, які відстають у розвитку, – ділиться враженням Наталія.
- Коли спілкуєшся із італійськими дітьми, складається враження, що вони відстають у розвитку від наших: нічого до ладу не знають. У 5-му класі вчать те, що наші у третьому, – поділилася Наталя.
Подібне зазначає і Юлія, хоча загалом її влаштовує рівень освіти в італійських школах:
- Існує думка, що освіта в Італії значно гірша, ніж у нас, в Україні. Не скажу про інші школи, але в нашій викладають точно не гірше, ніж у Харкові.
Наталя каже, що домашні завдання відрізняється для італійських дітей та наших:
- Домашку в Італії задають, але небагато. Італійським дітям дають більше завдань, нашим менше. Моя встигає все зробити у школі.
- Коли ми приїхали до Італії, моя дочка вже мала якийсь рівень мови. Якщо у дитини нормальна італійська – жодних проблем із навчанням не буде. Якщо проблеми є, учня можуть помістити на клас нижче. Але можна й домовитись. Багато що залежить від регіону та школи, – розповідає Юлія.
Діти, які тільки-но приїхали з України, займаються базовим вивченням італійської мови в окремому класі.
- Але, в якому б класі не навчалася дитина з України, вона окремо вивчає італійську, їй максимально допомагають. Вчителі працюють з такими дітьми додатково, аж до того, що мають окрему програму, - каже Юлія.
У багатьох італійських школах нещодавно з'явилася нова посада – медіатор, помічник на уроках. Медіатор спілкується із приїжджими дітьми, може пояснити незрозуміле. Завдання такого педагога - зробити так, щоб дитина не відчувала себе ізольованою через навчання новою мовою.
- На предметах на кшталт релігії, які можна пропустити, дочку забирає вчитель та займається з нею іншими дисциплінами - математикою, італійською та ін. Такі заняття влаштували спеціально для Кіри: у її класі інших українців немає. Був один хлопчик, але вони повернулися до України: не потягнули сплату житла, – розповіла Наталія.
- Гуртків у нашій школі немає. Хоча був літній табір. Діти і в парк ходили, і в басейн, їздили у розважальні комплекси - було цікаво. Потім запропонували ще один табір. Там була польова кухня, діти самі готували млинці. Для українців табір був безкоштовним, італійці платили, – розповіла Наталія.
- На жаль, спортивних секцій у нашій школі немає, - каже Юлія. - Іноді вчителі проводять додаткові лекції для школярів – діти вивчають мову, інформатику та інші предмети. Це, як правило, фінансована програма, раз на тиждень учні можуть залишатися в другій половині дня в школі і займатися додатково потрібним предметом. Але, знову-таки, це все за бажанням.
- Оцінки у молодшій школі виглядають описово, на кшталт «перфекто», «белісимо» та інше, - каже Наталя, дочка якої навчається в останньому класі молодшої школи.
– У середній школі оцінки вже ставлять, – ділиться Юлія. - Система оцінювання в італійських школах – 10-бальна.
За словами Юлії, в Італії легко можуть залишити дитину на другий рік. Щоб цього не трапилося, важливо отримувати оцінки не нижче за трійку. Двійка, як і в Україні, - оцінка незадовільна.
Найчастіше уроки у школі завершуються ще до обіду, тому в багатьох італійських школах немає їдалень: в Італії заведено обідати вдома. Однак, якщо у школі довгий робочий день, їжу дітям готує школа.
- Годують їх лише щоп'ятниці: цього дня дуже багато уроків. В інші дні діти беруть із собою круасани та сік. У п'ятницю у школі пропонують пасту, піцу, лазанню, різотто. Годують дітей безкоштовно, але донька все одно нічого не їсть: їй не подобається, як там готують, – розповіла Наталя.
- В італійських школах найчастіше немає їдальні. Харчування відсутнє навіть у молодшій школі. Є автомати з батончиками та чаєм. Зазвичай діти із собою беруть щось на перекус, – каже Юлія.
11-річна Кіра, донька Наталії, формально числиться також і в українській школі. Наталія наголошує, що, на відміну від наших, в італійських навчальних закладах жодних внесків до фонду школи немає.
- Поборів у школах Італії в жодному разі немає. Принаймні у нас точно. За весь рік батьки нашого класу подарували вчителю... пляшку олії. Щодо української школи, весь час щось треба здавати. То на подарунки, то на ремонт. Багато батьків за кордоном ретельно стежать за внесками, щоби залишитися в школі. Ми так не робимо: не розумію, за що платити. Тих, хто поїхав, ніяк не вчать, тільки документи в школі лежать. Мені якось написали, що ми, біженці, маємо платити, бо ми «займаємо місце» у класі, – розповіла Наталія.
- Майже біля кожної школи є безкоштовні паркування. Батько може привозити дитину до школи машиною. Або учня забирає шкільний автобус. Після закінчення шкільного дня той самий автобус розвозить дітей додому. Привозить їх до зупинок, що знаходяться неподалік будинку - дуже зручно. Для місцевих така послуга коштує 140 євро на рік. У нашому місті для біженців із України ця послуга безкоштовна, – розповіла Юлія.
- Щодо дисципліни, тут із цим туго. Італійці дуже люблять дітей і зовсім їх не виховують. Дітям дозволяють абсолютно все.
Часта ситуація – заходжу до автобуса, сидить підліток на одному сидінні, на другому сидінні лежать його ноги. І це для Італії нормально, – поскаржилася Наталя.
- З булінгом ми не стикалися. Італійці - народ добродушний. І вчителі ставляться до дітей добре, і діти - одне до одного. Принаймні так у нашій школі, - стверджує Наталя. - Але багато залежить від школи та класу. Теж може щось статися, але не тотально. У нашій школі навчаються звичайні діти нормального рівня.
Наталя каже, що українців приймають тепло: після початку війни італійці ставляться до нас доброзичливо.
- Донька навчається разом із італійцями. Її легко взяли до нашої школи: Кіру знають і директор, і вчителі. Раніше ми були в Італії. Дочку відправили в ту саму сім'ю, яка нас приймала до війни, ходила до цієї ж школи, що й зараз. Тому моя дитина відносно непогано розуміє італійську, щоправда, говорити нею не хоче: боїться зробити помилку. У неї і в українській школі було таке, тож я не здивована. Спеціально для Кіри учительський колектив скликав консиліум із вчителів, викликали й мене. Кажуть: Кіра не говорить італійською, натомість у нас уже пів класу знає російську мову, - сміється Наталя. - Запитали: хочете - психолога покличемо?
- Ще одна відмінність від української школи - вчителі в Італії приділяють дітям набагато більше уваги, ніж в Україні. До біженців ставляться співчутливо: люди розуміють ситуацію і максимально допомагають нашим дітям. До війни, коли ми були в Італії, ставлення до дочки було не таким теплим, ставилися як до іноземки, – згадує Юлія.
В Італії немає культу вищої освіти, як ми згадували вище, багато італійців після закінчення шкіл одразу йдуть працювати. Однак немає тут і зневажливого ставлення до робітничих професій: будь-яка праця заслуговує на повагу.
- Університети в Італії усі платні. За великого бажання можна отримати знижку на навчання. Оплата залежить від доходу батьків. І якщо в тебе дохід маленький, тобі зменшують суму оплати за вуз, – каже Наталя.
Здобувши італійське свідоцтво про середню освіту, є чимало шансів стати студентом іменитих вузів Італії. Університети Італії славляться ретельним відбором серед абітурієнтів. Нерідко перевагу надають місцевим шкільним атестатам.
- Шукала для знайомої італійки роботу: тут із роботою погано. Запитала, яка у неї освіта. Відповіла: 8 класів. І це для Італії нормально. Якщо захочеш, то можеш піти вчитися далі. Але здебільшого всі дівчата поспішають вийти заміж. Чоловік працює – і чудово.
Навіть графік роботи в італійському супермаркеті – з 8:30 до 12:00. З 12:00 до 15:00 – обід. Після обіду працюють до 19:00. У неділю та святкові дні - вихідний. У свята та вихідні не лише супермаркети не працюють, навіть транспорт не їздить.