І знову накопичувальні пенсії: скільки доведеться платити працюючим українцям
Ця пісня гарна – починай спочатку. 17 квітня до Верховної Ради було внесено законопроєкт №9212 про накопичувальне пенсійне забезпечення. Нардепи пропонують зробити участь у накопичувальній системі обов'язковою для всіх працюючих осіб до досягнення ними 55 років.
Трохи запізнився
Ухвалення законопроєкту дасть можливість українцям вже з 1 січня 2023 року формувати обов'язкові пенсійні накопичення. Завдяки цьому вони в майбутньому зможуть отримати додаткове джерело пенсійних виплат до їхніх пенсій із солідарної системи, що певною мірою покращить їхнє забезпечення у старості. Про це йдеться у пояснювальній записці до документа.
Зрозуміло, що нардепи дбають виключно про покращення нашого забезпечення в старості, але все ж таки виникає закономірне питання: згідно з документом, «турбота» стартує з 1 січня 2023-го, а документ подали 17 квітня, коли вже 2023-й йшов повним ходом. Невже він у разі ухвалення запрацює заднім числом?
Експерти все ж таки сподіваються, що цього не станеться, і припускають, що, найімовірніше, справа в іншому. Просто документ писали давно, з тих чи інших причин одразу не подали, а тепер подали, але забули чи не вважали за потрібне перечитати.
- У цьому документі я бачу частину законопроєкту зі змінами, який я готував у рамках запуску накопичувальної системи у квітні-травні 2021 року, працюючи в Нацраді реформ, - зазначив у розмові з KP.UA аналітик Данило Монін. – Запуск зрештою завалили, а документ залишився.
Основні положення
Але повернемось до самого законопроєкту. Він передбачає обов'язкову участь у системі накопичувального пенсійного забезпечення всіх категорій працюючих осіб до досягнення ними 55 років та обов'язкову сплату роботодавцями пенсійних внесків на користь таких найманих працівників. Роботодавці сплачуватимуть у 2023 році 1%, у 2024 році – 1,5% та у 2025 році – 2% від розміру заробітної плати працівників, а держава співфінансуватиме такі внески на паритетних засадах за рахунок коштів держбюджету. Водночас розмір єдиного соціального внеску, який сплачує роботодавець, залишається незмінним, а накопичувальний внесок включається до складу єдиного соціального внеску.
За бажанням працівника розмір його самостійних внесків може бути збільшений. Держава співфінансуватиме такі внески на паритетних засадах у межах 3% від розміру середньої зарплати за видами економічної діяльності.
Такі ж умови державного співфінансування пропонується встановити і для участі в системі для фізичних осіб-підприємців та самозайнятих осіб, яка буде добровільною.
Законопроєкт пропонує встановити, що кошти накопичувальної системи є власністю учасників системи у розмірі, накопиченому на їхніх індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках, а у разі смерті особи право власності на пенсійні заощадження переходить до її спадкоємців.
Законопроєктом пропонується комбінована модель функціонування накопичувального пенсійного забезпечення, яка передбачає акумулювання внесків в уповноваженому Пенсійному фонді, створеному державою, на період до кінця 2025 року. Після цього перехідного періоду учасник системи зможе вибрати для себе будь-який авторизований недержавний Пенсійний фонд, куди сплачуватимуться внески на його користь і де формуватимуться пенсійні накопичення.
Довгий шлях
Теоретично пенсійна система України складається з трьох рівнів - солідарного, обов'язкового накопичувального та недержавного пенсійного забезпечення – майже 20 років. 2004-го було ухвалено закони «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», але з того часу нардепи так і не змогли ухвалити офіційне рішення про старт другого рівня - накопичувального.
Накопичувальну систему остаточно і безповоротно намагалися запровадити у 2012-му, 2017-му та 2019-му роках, але цього так і не сталося. На цей раз теж все непросто.
- Найімовірніше, жодних пенсійних накопичень найближчим часом не передбачається, оскільки їх немає в меморандумі МВФ, - каже Данило Монін. – Хоча із нашою демографією нам треба було переходити на накопичувальні пенсії ще вчора. Коли народжується 200 тисяч, але на пенсію виходить 600 тисяч чоловік на рік, солідарна система неспроможна покривати пенсії (докладніше див. "На тему"). І це не кажучи про те, що із цих народжених 200 тисяч на ринок праці потраплять не всі: частина не працюватиме, а частина виїде.
Економіст Владислав Банков вважає, що ми сьогодні напередодні краху пенсійної системи, оскільки єдиним джерелом наповнення Пенсійного фонду після війни, очевидно, буде друкарський верстат. Саме в цьому контексті, каже економіст, слід розглядати накопичувальну систему. Як вона генеруватиме інвестиційний дохід для вкладників? Як страхуватимуться інфляційні ризики? До того ж у нинішній ситуації це ще один податок на і так низьку заробітну плату.
- Думаю, що зараз час не займатися створенням «фінансових пірамід» наближеними до влади діячами, а, наприклад, замінити пенсії соціальною допомогою для громадян, які досягли певного віку, та ліквідувати Пенсійний фонд, - каже Банков. – Одним із механізмів забезпечення гідної старості я бачу податкові пільги для дітей, які забезпечують своїх батьків, поряд із програмами індивідуальних добровільних страхових накопичень. А всі ці додаткові регуляції – лише спроба зацікавлених депутатів переробити ринок, що існує, під інтереси «потрібних людей».
На тему
Населення скорочується, кількість пенсіонерів зростає
Автори законопроєкту посилаються на дані ООН, згідно з якими Україна входить до топ-15 країн світу із найшвидшими темпами скорочення населення. Причому протягом найближчих десятиліть скорочення населення відбуватиметься майже виключно за рахунок населення працездатного віку. При збереженні поточних показників народжуваності, смертності та міграції ООН прогнозує зменшення чисельності населення України до 2050 року на 28%, водночас частка осіб віком 60 років і старше зросте до 32%.
Середній варіант прогнозу передбачає поступове підвищення коефіцієнта народжуваності до 1,8 дитини на 1 жінку в 2050 році та зростання очікуваної тривалості життя в середньому на 5 років. За таких умов населення скоротиться на 18%, а рівень старіння зросте до 34%. Співвідношення між чисельністю населення пенсійного та працездатного віку зросте майже вдвічі. Демографічні зміни в Україні загалом відповідають глобальним тенденціям, але відбуватимуться швидшими темпами порівняно з рештою країн світу.
Низький рівень народжуваності та збільшення тривалості життя матимуть суттєві наслідки для пенсійної системи. За інших умов скорочення чисельності населення працездатного віку зумовить зменшення кількості платників єдиного соціального внеску. У той же час витрати на соціальний захист людей похилого віку, у тому числі пенсійні витрати, зростатимуть разом зі збільшенням частки людей похилого віку.
