Населення України останніми роками стабільно скорочується. Хтось їде за кордон у пошуках кращої долі, а хтось просто не хоче заводити дітей. Літні люди вмирають, а дітей народжується все менше. Обидві ці складові мають економічну основу. Як кажуть фахівці, народження однієї дитини може суттєво вдарити по фінансовому становищу сім'ї, а друга дитина – взагалі може загнати в зону бідності.
Останнім часом в українському суспільстві серед молоді все частіше звучать ідеї відмови від народження дітей. Таке явище у світі називається англійським словом чайлдфрі (childefree), тобто дослівно, вільне від дітей. І якщо у розвинених країнах – це радше ідеологічний вибір, то в Україні небажання заводити дітей – має цілком матеріальні засади. Народження дитини - це удар по фінансовій стабільності. А народження другої може вас розорити.
каже директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України академік НАНУ Елла Лібанова.
При цьому за її словами, стимулювати народжуваність можуть виплати на дітей. Але діють такі стимулюючі заходи лише у короткостроковій перспективі.
– Виплати у перші два-три роки діють скрізь чудово, – каже Лібанова. Щоправда, виходить, що коли їх анонсують, приблизно за рік до початку виплат спостерігається катастрофічне падіння народжуваності. Зате потім ми маємо гарне піднесення. Принаймні можу сказати, що 2009 рік – це єдиний рік, коли в Україні не було зниження кількості народжених.
За її словами, зараз сім'ї заводять дітей ближче до 30 років. При цьому найбільше знизилася народжуваність у віці до 20 років.
– Також знизилася народжуваність у групі 20-24 роки, – каже Лібанова. – У групі 25-29 вона взагалі практично не знизилася. А після 30-ти вона виросла. Тобто відбувається трансформація як усередині сімейної політики, відбувається формування відповідального батьківства.
Економісти згодні з соціологами і кажуть, що народження дітей – це удар по сімейному бюджету, не лише для небагатих батьків, але й для тих, хто відносить себе до так званого середнього класу. Його, звичайно, складно вивести в українських умовах, але експерти пропонують вибрати якусь теоретичну модель, щоб показати, що відбувається з сім'єю, яка має непоганий за українськими мірками дохід, до народження дітей і після.
– Приймемо за основу зарплату молодих людей, які потрапили до умовного середнього класу, в еквіваленті тисячі доларів та поріг споживчих витрат у межах 750 доларів на дорослу та 500 доларів на дитину на місяць, – каже економіст Олексій Кущ. - Якщо домогосподарство складається з одного працюючого, воно отримує можливість для часткового накопичення – людина може відкладати умовні 250 доларів на місяць. Якщо сім'я складається із двох працюючих, то у них з'являються можливості та умови для інвестування та створення індивідуальної фінансової подушки безпеки, а також використання механізму пасивних доходів. У них вже акумулюється на місяць близько 500 доларів.
При цьому народження дитини та декретна відпустка різко скорочує ці можливості, і рівень витрат уже не відповідає поточним доходам – домогосподарство витрачає попередні накопичення.
– Поява дитини – це вже заявка на випадання із середнього класу, не кажучи про народження другої та наступних дітей, – каже Олексій Кущ. - Ситуація дещо покращується лише після виходу на роботу другого з батьків. І лише в міру дорослішання дітей та їх працевлаштування домогосподарство знову повертається в сегмент середнього класу та отримує можливість відновити накопичення. Хоча ця модель має й інші різновиди, наприклад, коли обидва батьки після народження дитини швидко повертаються до роботи, а частину доходу витрачають на няню або гувернантку.
Наразі держава шукає методи стимулювання народжуваності. Наприклад, Володимир Зеленський оголосив, що в Україні буде реалізовано ідею, згідно з якою діти до 18 років отримуватимуть спеціальні виплати, на які спрямують податки від використання надр. Назвали цей проект – економічний паспорт, щоправда, експерти сумніваються, що далека перспектива отримання премії від держави зможе стимулювати народжуваність.
Ще одна ідея, яку озвучувала влада, але поки не довела до пуття – це запровадження податку на доходи домогосподарств. Ідея така, що люди сплачуватимуть податки не з усієї суми заробітку, а запроваджується певна податкова пільга, яка, у свою чергу, залежить від того, яка сума доходу припадає на кожного члена сім'ї.
Адже якщо дві людини заробляють однакові суми, наприклад, по 20 тисяч грн на місяць, але одна витрачає лише на себе, а інша містить дружину-домогосподарку та трьох дітей, то рівень життя у них буде різний. При цьому зараз вони сплачують однакову кількість податкових відрахувань. Після запровадження податку з доходу домогосподарства ситуація може змінитися.
Експерти кажуть, що така схема оподаткування працює у багатьох цивілізованих країнах.
- Я вважаю, що в ідеальному випадку не повинні оподатковуватись доходи, рівні реальному прожитковому мінімуму, - каже економіст Олексій Кущ. - Прожитковий мінімум, мінімальна зарплата, мінімальна пенсія та неоподатковуваний податковий мінімум мають бути рівними. Це, як на мене, був би золотий соціальний стандарт. І тут подібна модель оподаткування працювала б так. Уявіть, що у нас є сім'я з п'яти осіб – двоє батьків та троє дітей. Батько працює, а мати сидить із дітьми. Зараз, заробляючи непогану за українськими мірками зарплату 20 тисяч гривень, ми отримаємо, що на одну людину в сім'ї з двома - трьома дітьми припадає лише 4-5 тис гривень. Це сума лише на рівні реального прожиткового мінімуму. І оподатковувати такі доходи – несправедливо. Тепер уявімо, що у нас не оподатковується мінімальна зарплата, тоді ця сім'я з п'яти осіб не сплачувала б податки, поки у неї дохід не перевищить 32,5 тисячі гривень (5х6500 грн = 32 500 грн. - ред.).
За словами економіста, можна було б не оподатковувати й інші витрати такої родини. Наприклад, до неоподатковуваного мінімуму плюсувати витрати на освіту дітей, оплату пенсійного страхування, медичні витрати, іпотечні кредити та інше.
Щоправда, в те, що така система оподаткування, яка стимулює народжуваність, найближчим часом з'явиться в Україні, експерти не сильно вірять. Адже останнім часом держава збільшує податкове навантаження на населення – наприклад, наступного року власникам земельних паїв доведеться сплачувати податок.
Тому навіть якщо влада і запровадить якусь подобу податку на домогосподарства, то користі від неї простим людям буде небагато.
- У нас люблять натягувати сову на глобус, і найгірші рішення прикривають добрим світовим досвідом, - каже Олексій Кущ. - Влада навряд чи візьме навіть реальний прожитковий мінімум, який становить понад 4 тисячі гривень, для розрахунку бази неоподатковуваного податкового мінімуму. Максимум, що можуть запровадити – це існуючий показник прожиткового мінімуму, який суттєво занижений, він становить близько 2 тисяч гривень.
Експерт вважає, що у разі запровадження податку на домогосподарства паралельно з якимись податковими послабленнями влада намагатиметься запровадити суворий облік усіх без винятку доходів громадян. У тому числі, надходжень від «заробітчан», а також після закінчення періоду податкової амністії взагалі почне контролювати великі витрати громадян.