Україна зобов'язалася відмовитися від вугілля: що буде з шахтарями та цінами на електрику
Новини цього тижня у сфері енергетики можуть спричинити когнітивний дисонанс у непідготовленого читача. З одного боку, через дефіцит вугілля на складах ТЕС України змушені в аварійному режимі імпортувати електроенергію з Білорусі та Словаччини, з іншого боку, на кліматичному саміті у Глазго Україна бере на себе зобов'язання відмовитись від використання цього виду палива при тепловій генерації електроенергії. «КП в Україні» розбиралася, як «зелений» курс може вплинути на українську економіку та енергетику, скільки коштуватиме нашій країні відмова від вугілля та якими можуть бути тарифи на електроенергію.
Прощай, вугілля
Останнім часом у світі пройшли два великі екологічні саміти. Минулого тижня лідери країн « Великої двадцятки » намагалися домовитися про зниження викидів вуглецю в атмосферу, а цього тижня розпочався кліматичний саміт COP26 у Глазго.
На зустрічі в Шотландії, де виступав і український президент Володимир Зеленський, понад 40 країн, у тому числі Україна, зобов'язалися відмовитися від викопного палива.
«Зобов'язання передбачають, що країни, які підписалися, поступово відмовляться від будівництва нових вугільних електростанцій і більше не інвестуватимуть у цю галузь, - повідомляє британське видання The Guardian. - Поетапна відмова від вугілля має вирішальне значення для скорочення викидів вуглецю, достатнього для того, щоб світ став на шлях обмеження глобального потепління».
З одного боку, такі зобов'язання України виглядають дещо дивно на тлі дефіциту електроенергії, який утворився саме через брак вугілля на складах ТЕС та ТЕЦ, але, з іншого боку, наша країна не вперше говорить про те, що планує відмовитися від вугілля до 2030 року.
заявив український прем'єр Денис Шмигаль ще у лютому цього року.
За його словами, в Україні зараз налічується 61 мономісто, яке прив'язане до єдиного підприємства - вугільної шахти чи станції. Для мешканців цих міст влада обіцяє реалізувати держпрограму трансформації вугільних регіонів щодо поступової відмови від використання вугілля. За словами глави уряду, в Україні хочуть застосувати досвід Німеччини щодо трансформації вугільних регіонів.
Вугільний глухий кут
З одного боку, українській енергетиці зараз не вистачає саме вугілля, з іншого – ми від нього плануємо відмовлятися. Який у цьому сенс? Експерти кажуть, що причин для цього є кілька. По-перше, найближчим часом у рамках боротьби зі змінами клімату розвинуті країни почнуть застосовувати додаткові податки на продукцію, виготовлену на «брудних» підприємствах, а електроенергія, вироблена з вугілля, саме такою і є. По-друге, українські вугільні ТЕС і так уже дихають на ладан, і згодом їх почнуть закривати, бо вкладати кошти у ремонт застарілого обладнання буде невигідно. Плюс до цього найближчим часом буде закрито шахти, які не витримують цінової конкуренції з імпортним паливом.
– Найближчим часом ДТЕК Ріната Ахметова закриє частину своїх шахт, – каже енергетичний експерт Юрій Корольчук. - Такі ж непопулярні рішення ухвалюватиме і держава. У приватного та державного бізнесу однакові проблеми – висока собівартість видобутку вугілля, зростання ризиків аварійних випадків. Крім того, потреба у вугіллі знижуватиметься. Старі ТЕС модернізувати не будуть. Нові будувати теж ніхто не буде. У такому разі інвестувати мільярди доларів у розвиток нових шахт є недоцільним.
Тому, за словами експерта, зараз ДТЕК переорієнтуватиметься на ринок відновлюваних джерел енергії.
На що міняти
Щоправда, чим можна буде замінити «брудне» вугілля вже найближчим часом, поки що незрозуміло. Адже концепція масового переходу на «зелену» енергетику, як це відбувається в ЄС, поки що дає збої – зниження вироблення вітрової енергії у вересні призвело до того, що ціни на газ злетіли на європейських біржах понад 1000 доларів за тисячу кубометрів.
На відміну від традиційних вуглеводнів, які забезпечують прогнозовані обсяги генерації електроенергії, кількість електрики, отриманої від вітру або сонця, не така стабільна і залежить від погоди та пори року. Тому виникає логічне питання – що робити, коли сонце заходить за хмари, а замість вітряної погоди настає повний штиль.
каже економіст Олексій Кущ.
За словами експерта, найближчим часом Україні доведеться збільшити частку атомної генерації у загальному балансі. Але є проблема – наші АЕС не вміють різко змінювати кількість генерованої енергії протягом дня. Тому доведеться вирішувати проблему низької маневреності енергосистеми країни за допомогою добудови існуючих проектів ГАЕС та запуску сучасних акумуляторних станцій, які запасатимуть електроенергію вночі та віддаватимуть у пікові періоди.
Минулого року аналітики компанії Aurora Energy Research провели дослідження "Економічні наслідки поступової відмови від використання вугілля в Україні до 2030 року". У цьому документі йдеться, що спочатку вугілля повинен буде замінити газ. Україні пропонується переводити вугільні блоки на газ та побудувати кілька газотурбінних станцій загальною потужністю 2 ГВт, тоді цей вид палива зможе замінити вугілля у тепловій генерації. Згодні з цим та інші експерти.
– Наразі відмова від вугілля відбувається за рахунок збільшення у генерації частки газу, тоді як частка «зеленої» енергії зростає не так швидко, – пояснює «КП в Україні» аналітик TeleTrade Сергій Родлер. - Іншими словами, газ відіграє центральну роль у переході.
За нинішніх цін на газ генерація електроенергії з нього виглядає дещо нерозумною. Але зрештою ціни на нього знизяться. Щоправда, тут виникає нова проблема – власного газу нам не вистачає навіть сьогодні. Тобто щоб успішно замінити вугілля на ТЕС, Україні потрібно нарощувати власний видобуток блакитного палива.
Згодом дедалі більшу частку загальної генерації займатимуть відновлювані джерела енергії (ВДЕ).
– Єдине, що у перспективі зможе замінити вугільні ТЕЦ – це відновлювані джерела енергії, – пояснив «КП в Україні» енергетичний експерт Богдан Воронцов. - Принциповий трансфер нашої енергетики на ВДЕ вписуватиметься у загальний світовий тренд. Вже за 10 років ми побачимо зміну глобальних енергетичних «еліт» - найвпливовішими стануть «зелені» корпорації, а не паливно-енергетичні. Втім, «зелений» перехід є дуже дорогою реформою, і ми бачили, як під час газової енергетичної кризи цієї осені навіть Британія поверталася до вугільної генерації. У процесі заміщення вугілля важливим напрямом стануть потужності атомних електростанцій. Дискусія про їхню екологічність досі триває на рівні Єврокомісії. Також слід очікувати на подальший розвиток сонячної, вітрової генерації, а також виробництва енергії з більш технологічних джерел.
Такий перехід – процес досить затратний. За словами експерта, Україні потрібно буде залучити близько 100 мільярдів доларів як інвестицій для повноцінної відмови від викопного палива.
продовжує Богдан Воронцов.
Згодом, як припускають експерти, вартість генерації електроенергії з традиційних джерел вуглеводнів зростатиме, а із «зелених» відновлюваних ресурсів, навпаки, знижуватиметься. За різними прогнозами їх вартість зрівняється через 5-7 років, тобто за кілька років до 2030 року, коли Україна має повністю відмовитися від вугільної генерації.
Наразі експерти говорять про те, що справедлива ціна 1 кіловат*год української електрики разом із його транспортуванням вже перевищує 3 грн, якщо ж теплові тарифи сьогодні замінити на «зелені», то ціна електрики зросте як мінімум до 4.5-5 грн за кіловат*ч. Чи витримає такий тариф промисловість – велике питання.
Що робити із працівниками?
Швидше за все, закриття шахт в Україні буде пов'язане із соціальною напруженістю. Не виключено, що звільнені шахтарі виходитимуть на протести. Принаймні так було в багатьох країнах. Наприклад, коли у Великій Британії уряд Маргарет Тетчер у середині 80-х оголосив про закриття частини шахт, по всій країні спалахнули шахтарські бунти. Своє прізвисько «залізна леді» Тетчер таки отримала за те, що не здригнулася під натиском протестувальників і провела непопулярні реформи. Але процес відмови від вугілля був тривалим. Остання вугільна шахта в Англії закрилася лише у 2020 році.
У Німеччині згортання видобутку вугілля тривало 30 років і на перекваліфікацію шахтарів там витратили близько 40 млрд. євро. Таких грошей Україна не має. Тому експерти скептично ставляться до ефективності закриття шахт в Україні за німецькою моделлю.
- Коли я чую про закриття шахт за німецькою моделлю, то хочу запитати, чи розуміють чиновники, про що вони говорять, - резюмує Олексій Кущ. - Там шахти закривали 30 років, надаючи містам величезні інвестиційні та податкові пільги, щоби зробити їх центрами інновацій. Там процес йшов природним шляхом, коли на створюваних підприємствах зарплати були у півтора раза вищими, ніж на шахтах, і шахтарі переходили працювати на них, а видобуток відмирав природним способом.
За словами Олексія Куща, із заяв влади про відмову від вуглевидобутку можна також дійти невтішного висновку, що нинішні політичні «еліти» не збираються повертати під контроль України непідконтрольні частини Донбасу. Адже економічно реінтегрувати ці території без вугільних шахт неможливо.
