SWOIIA - про відмову від псевдоніма Ассоль, україномовні пісні, чоловіка та життєві уроки
Співачка Катя Гуменюк, більш відома як Ассоль, розпочала новий етап творчого шляху під псевдонімом SWOIIA та випустила дебютний трек "Сестра", де оспівує силу та сміливість українських жінок. Якою надалі бачить свою музичну кар'єру, чому змінила сценічне ім'я та які висновки зробила за час повномасштабного вторгнення, KP.UA дізнавалась у співачки.
"Ніколи не відхрещуюсь від свого минулого"
- З чотирьох років ви виступаєте як Ассоль, потім, у 2019 році ви випустили пісню як katya, зараз ж ви SWOIIA. Чому вирішили змінити попередні псевдоніми?
- По-перше, я брала участь у кількох проєктах, де не можна було виступати під іншим ім'ям (псевдонімом). А друга причина, чому я одну-єдину пісню випустила як katya - ця пісня була присвячена моєму чоловікові в день нашого весілля. Я хотіла від себе її випустити. Але цю пісню вже не можна було віднести до часу Ассоль.
Чому зараз змінила? Тому що мені хочеться почати все з чистого аркуша. Я, як і всі ми, дуже змінилась внутрішньо за останній час. Тому SWOIIA - “своя”, тобто та, що належить собі, завжди має свою точку зору і своє бачення. І для слухачів теж стане своєю, рідною. Це я зараз.
- Зазвичай зміна сценічного імені зменшує впізнаваність, принаймні спочатку. Чи відчули це на собі?
- Всі ті шанувальники, які стежили за мною увесь цей час, вони так само стежать і зараз. Але мене почали відкривати і нові люди, які раніше мене не знали, і це дуже приємно. Вони мене сприймають як нову співачку.
- Чим у плані музики katya відрізнялася від Ассоль, а SWOIIA – від двох попередніх?
- Як я вже казала, katya - не зовсім музичний проєкт, тому можна його не враховувати. Проєкт Ассоль був створений, коли мені було 4 роки. Зараз мені 29. Я вже інша, я подорослішала, маю свої погляди на життя, свій досвід. Мені хочеться більше проявити і показати свою жіночу сторону, тому що так склалось, що багато людей і досі мене сприймають саме як маленьку дівчинку. А в плані музики, все, що я роблю і пишу сама - було, є і буде завжди від щирого серця.
- Як ставитеся до того, що у ЗМІ вас все ще часто називають Ассоль?
- Я думаю, що це питання часу. Це ж також моя історія, мене ж не порівнюють з кимось іншим. Мені здається, що сам для себе ти завжди найкращий конкурент. Завжди хочеться бути кращою версією себе. Я не вважаю це якимось мінусом і ніколи не відхрещуюсь від свого минулого. Це моя історія, мої помилки і перемоги. Це класно, що в мене є такий бекграунд. Але ж зараз я даю вам інтерв’ю як SWOIIA, саме під цим іменем мене знають і слухають мої треки. І, впевнена, через деякий час я асоціюватимусь у всіх саме з цим сценічним псевдонімом.
- Чого очікувати від SWOIIA? Можливо, слухачі почують вас у новому жанрі музики? Чи є у планах випуск альбому?
-Звичайно, буде нова і цікава музика. Дуже скоро ви почуєте надзвичайний і дуже особливий для мене дует. Я поки не буду розкривати карти, з ким саме, але це дуже цікава і самобутня артистка. Мені дуже імпонують наші українські неймовірні жінки, хочеться записувати пісні для них, про них, з ними. А ця співачка, про яку я кажу, - вона неймовірно надихає. До речі, це буде мій перший дует за усі роки творчої кар’єри.
"У свій проєкт SWOIIA я вкладаюся своїми ресурсами"
- Ви обурювалися, що у суспільства склався стереотип, ніби проєкт Ассоль існував за рахунок грошей ваших батьків. Хто фінансує SWOIIA, чи є у вас продюсер, лейбл?
- Звісно, коли я була маленькою, то мій проєкт фінансували мої батьки. Але зараз мені 29 років, я вже давно не дитина, а доросла людина, і у свій проєкт SWOIIA, я вкладаюсь сама - своїми ресурсами. Також у мене є моя команда, яка в мене вірить і мене підтримує.
- Ваша співоча кар'єра розпочалася з хіта "Алые паруса", у вашої колеги Аліни Гроссу хітом стала "Бджілка", яку через 20 років артистка представила у новій версії. Чи є в планах перезаписати власну пісню у новому звучанні та українською?
- Мені не дуже хочеться повертатися до старого матеріалу. Хочеться робити щось зовсім нове. Наразі в планах такого немає, але може згодом, коли мені буде багато років, я зроблю такий камбек (посміхається). Зараз в мене нова історія. Ми залишаємо позаду все про Ассоль. Я вдячна, я відпустила.
– Ви були учасницею шоу "Голос країни", "Х-фактор", навіть нацвідбору "Євробачення". Чи сподобався вам цей досвід і чи не збираєтеся знову брати участь у музпроєктах, скажімо, за кордоном?
– Мені дуже сподобався цей досвід. Це завжди випробування себе і пошук чогось нового у самому собі. Ти розумієш, наскільки ти можеш щось. Коли ти береш участь у таких проєктах, як, наприклад, “Голос”, це дуже складно. Там графік нон-стоп і, звичайно ж, конкуренція. Це дуже стимулює, особливо артиста, який давно працює у цій сфері. Я вдячна цьому проєкту, адже для себе я відкрила себе по-новому. Я з дитинства брала участь у різних конкурсах. І звичайно, якщо буде така можливість знову, я залюбки зроблю це.
- Нещодавно ви презентували дебютний кліп на пісню-маніфест "Сестра" про сильних українських жінок. У коментарях пишуть, що пісня створена на запит часу, а хтось навіть назвав її "байрактарщиною" через слова "Тому що вона сильна. Жінка - українка. Ти непереможна. Хай прийде весна". Що можете відповісти тим, хто так вважає?
- Особисто я відношу цю пісню до мотивуючої. Вона не сумна, вона заряджає слухача. І мені було дуже важливо підкреслити цю жіночність і саме силу жінок. Що поганого в тому, що ця пісня на часі? Мені здається, що зараз не може бути інакше. Цього потребує наше суспільство, і ти не можеш бути осторонь від того, що відбувається в країні. З самого початку війни, з 2014 року я чула дуже багато різних історій про наших неймовірних жінок. Які вони сильні і сміливі, але при цьому - ніжні і можуть своєю любов'ю та турботою звернути гори. Мені було що сказати щодо цього, я сказала і буду говорити ще у своїх нових піснях.
- Ви рідко публікуєте фото в соцмережах, і складається враження, що ніби уникаєте публічності. Це пов'язано з тим, що ви стали популярною у дуже юному віці і втомилися від надмірної уваги?
- Я б не сказала, що я рідко публікую щось у соцмережах. В мене зараз нова сторінка, і там багато всього нового. Я не блогер. Я артист. Це різні речі. Я більше уваги приділяю тому, щоб написати гарну пісню, щоб зайнятись вокалом, фортепіано. Звичайно, що артист має показувати частину свого повсякденного життя, але це не має бути, як у блогерів.
- На колишній сторінці в Instagram у вас всього 12 публікацій, з яких лише одна з чоловіком. На новій його взагалі немає на світлинах. Він не любить публічність?
- Він взагалі не публічна людина і не любить це, не любить навіть просто фотографуватись. Мені здається, у мене навіть в телефоні взагалі немає з ним фото. Останнім часом тим паче, бо війна. Зараз не до фото. У мене є знімки з нашого весілля, з якихось подій з довоєнного життя, але не нові. І взагалі, це ж моя сторінка, а не його (сміється). Буде у нього своя, буде більше публікувати.
- Як для вас почалося повномасштабне вторгнення? Чи виїжджали ви з України?
– Зараз я знаходжусь в Україні. І на момент 24 лютого ми були вдома, в Києві. Зустріли той ранок так, як усі. І, зізнаюсь чесно, мені, як і більшості українців, взагалі той ранок хочеться стерти з пам’яті.
– Ваші батьки зараз також в Україні?
– Мої батьки наразі не в Україні. Татові вже більш ніж 60 років. Він мав право виїхати за кордон, але вони з мамою часто приїжджають, навідуються до нас у гості.
Чоловік Катерини Гуменюк не є публічною людиною і рідко з'являється в її соцмережах. Фото: instagram.com/assolmusic
"У 2014 році ми з рідними вибрали Україну - і тепер у Донецьку нас записали, як ворогів"
- З початком вторгнення усі сфери життя охопив процес дерусифікації. Ви народилися у Донецьку, і ваша рідна мова - російська. Якою мовою спілкуєтеся у родині?
- Насправді це міф, що ті, хто з Луганщини чи Донеччини, не знають української мови. Це не так. Мої друзі дуже гарно розмовляють українською. Вона в них літературна і правильна. Бо хоч, на жаль, у школі нам її викладали лише як другу іноземну, багато молоді її знають і люблять.
З чоловіком ми спілкуємося українською мовою. Мій дідусь, якого, на жаль, вже немає, родом із села Уличне Дрогобицького району і був сином героя УПА. Тому я справжня бандерівка (посміхається). Взагалі українська мова в моїй родині звучала. Це не щось таке, чого в мене не було в житті. В школі я навчалася російською мовою, але після її закінчення поїхала в Київ, вступила до вишу, де в мене все викладали українською.
- Як думаєте, чи будете в майбутньому випускати пісні російською?
– Ні, не планую взагалі. По-перше, зараз інший час. А по-друге, мені не хочеться. Я не відчуваю себе в цьому. Сьогодні немає “сірого” для мене. Є або “біле’, або “чорне”. Я вважаю, що зараз кожен повинен мати чітку громадянську позицію.
- Чи залишилися у вас знайомі у Донецьку? Що вони розповідають про настрої у вашому рідному місті?
- Звичайно, залишилися. Ми спілкуємося. Та який там настрій? Люди вже так втомилися від цього. Тому що це вже буде 10 років з того часу, як розпочалася війна. Вони хочуть повернутися додому. Донецьк хоче повернутися додому. Більшість моїх друзів виїхали, але ті, що залишилися і усі, з ким я спілкуюся - вони однозначно за Україну.
- Коли ви востаннє були у рідному місті? Пам'ятаєте цю поїздку?
– До Донецьку я не їздила з 2014 року. І мої батьки також. Ніхто з родини не їздив, окрім бабусі. Вона їздила декілька разів у важливих справах, забрати особисті речі і сімейні реліквії, і кожного разу це для нас усіх був великий стрес. Але ви ж розумієте, що вмовити бабусю не їхати туди - це дуже складно. Для людей такого віку такі речі принципові. А ми не можемо туди поїхати, навіть якби хотіли, бо ми там вороги. Моя вся родина є у списках. Бо ми обрали Україну. І це був свідомий вибір кожного в моїй сім'ї.
- Які висновки глобальні і персональні ви зробили за час повномасштабного вторгнення?
- Війна в Україні йде з 2014 року, і зараз це нарешті зрозуміли усі. Я про це говорила завжди і ніколи цього не приховувала. Для мене особисто все змінилося ще 9 років тому. Я дуже ціную життя, своїх близьких, свій час з ними. Для мене це найголовніше. Я знаю, що мою позицію неможливо змінити чи якось натиснути на мене, щоб її змінити. І це дуже добре, що зараз наша рідна мова так культивується, тому що ми живемо саме в Україні і повинні підтримувати своє.
Фото: прес-служба SWOIIA
