Екзистенціальна криза в рожевих тонах: навіщо дивитись фільм «Барбі»
На допрем’єрний показ фільму «Барбі» більшість жінок прийшли у рожевих або наближених до інших лялькових кольорів нарядах – коли ще випаде така можливість побувати в справжньому світі найвідомішої ляльки на планеті?
І ця українська костюмована вечірка пречудово вписується в сатиричний початок фільму: як дівчатка, побачивши ідеальну величезну ляльку Барбі, у ту ж мить починають трощити своїх пупсів, протестуючи так проти нав’язаної їм суспільством ролі матері та домогосподарки. Барбі – як говорить нам голос за кадром – втілила мрію жінок стати ким завгодно: від лікарки до космонавтки, залишаючись при цьому іконічно вродливою і доглянутою.
Рожевий будиночок Барбі - мрія мільйонів дівчаток. Фото: Кадр з фільму
I'm a Barbie girl, in a Barbie world
І наступний кадр нас всіх, які мріють бути водночас красивими, розумними і успішними, переносить в ідеальний Барбі-світ. Тут панує сонце, рожевий колір і жіноча досконалість: Барбі-президентка, Барбі – нобелівська лавреатка з літератури, Барбі – фізик, Барбі – дипломат. Більш того – якщо ти не хочеш працювати, а хочеш бути просто красивою, то така можливість теж доступна, як от «стереотипна Барбі», роль якої виконує Марго Роббі («Вавілон», «Одного разу… в Голівуді»).
І у кожної з цих ляльок, незалежно від статусу, є свій досконалий будиночок, в якому можна зустрічати ідеальні ранки, прокидаючись бадьорою, без запаху з рота і чудовою зачіскою. Повний гардероб гламурних сукенок, холодильник, ущерть забитий смаколиками, від яких не товстішаєш, танцювальний майданчик, де можна проводити ідеальні вечірки майже всю ніч і не втомлюватись.
Ну і, звісно, пляж, на якому мускулясті й засмаглі Кени змагаються за увагу Барбі…
Та є й трохи сумні моменти. Приміром, один з Кенів - Райян Ґослінґ («Ла Ла Ленд», «Той, що біжить по лезу 2049») - марно намагається завоювати увагу ідеальної Барбі (Марго Роббі), безнадійно конкуруючи з іншими Кенами. Але то ж про Кенів, не про Барбі, так? У дівчат не життя – а суцільна вечірка.
Голос за кадром нам повідомляє, що, оскільки у світі Барбі жінка може стати ким завгодно, і це буде легко, прикольно та весело, значить, і в реальному світі жінки теж так можуть! І життя їхнє теж сповнене успіхів та рожевих єдинорогів.
Барбі у чорно-білому купальнику: це одна з найдорожчик ляльок в історії, випуск 1959 року. Фото: кадр з відео
Life in plastic, but no fantastic?
Зрештою, аби це було просто дівчаче кіно, а не дівчаче кіно, яке зняла Ґрета Ґервіг («Леді Бьорд», «Маленькі жінки»), то на цьому можна було б ставити крапку. Адже це той ідеальний світ, який нам нав’язують виробники ляльок і до якого ми всі мали б прагнути. Та Ґервіг не така проста і показує нам зворотній бік гламуру.
Одного ранку ідеальна Барбі-Роббі помічає, що день якось не задався: прокинулась розкудлана, заспана, досконалий вигин стопи, створеної для «шпильок», перетворюється на плаский, і - о боже! - з’являється целюліт, а ще – думки про смерть, що страшенно лякає її подруг. Причину, чому це сталось і як все відновити, треба шукати у реальному світі. Тож Барбі, яка переконана, що в реальному світі її зустрічатимуть з радістю та обіймами – адже це завдяки їй у жінок зараз таке розкішне життя! – вирушає у подорож. На хвіст їй падає Кен-Ґослінґ, який не може без коханої.
А у реальному світі все, виявляється, не так райдужно, як їм здавалося. До того ж про втікачів дізнається директор фабрики іграшок Mattel і розуміє, що зустріч ляльок з людьми може зламати загальноприйнятий порядок. Тож він відкриває полювання на Барбі та Кена.
І з цього моменту у ляльок починається ломка свідомості. Хто вони? Для чого вони? Чому реальний світ не такий ідеальний, як їхній? Як це змінити? І, може, не реальний світ треба змінювати? Цілковито за визначенням «екзистенційної кризи» - психологічний дискомфорт в питаннях сенсу життя при зовнішньому благополуччі.
До речі, ця криза самосвідомості відбувається в справжньому рекламному ролику тривалістю понад дві години. Нам показують найпопулярнішу іграшку всіх часів та народів – і хочемо ми чи ні, нам її рекламують. З моменту створення у 1959 році Барбі витіснила інші ляльки і перетворилась на справжню культурну ікону. Можливо, для американського глядача продукція компанії Mattel - виробника Барбі – більш відома, тож вони із задоволенням спостерігатимуть за появою різноманітних підвидів Барбі та Кенів – від наймодніших та найбажаніших моделей до тих, які катастрофічно провалились у продажу. Звісно, це комедія – тож рекламні моменти теж відображено через призму сатири. Але більш ніж вірогідно, що продажі компанії Mattel після виходу фільму виростуть.
Дехто із західних кінокритиків вже пророкує картині «Оскар». Це, звісно, навряд чи – хоча теми в ній порушуються дійсно болючі. Особливо для жінок, які весь час стикаються з тим, що треба бути водночас «стрункою і не худою», «гарною матір’ю, але не задовбувати оточуючих розповідями про дітей», «зробити успішну кар’єру, але залишатись доброю та милою».
У цьому рожево-пластиковому світі Ґрета Ґервіг примудряється показати боротьбу патріархату, токсичної маскулінності й на додачу мізогінії з жіночим правом «бути тим, ким вона хоче, і такою, як ВОНА хоче». Режисерка пропонує глядачам розібратись, що таке Барбі для декількох поколінь жінок: чи це нав’язування нереальних вимог суспільства та й очікування від самих себе (від ідеальної зовнішності до ідеальної кар’єри), чи образи цієї ляльки справді надихають на здійснення мрій.
Кени змагаються за прихильність Барбі: Симу Лю, Марго Роббі та Райян Ґослінґ. Фото: кадр з фільму
Коли Кен затьмарює Барбі
Виконавиця головної ролі Марго Роббі – не просто одна з найбільш оплачуваних голлівудських актрис. Її амбіції набагато більші, ніж просто талановито грати у фільмах. Вона активно захищає права жінок та гендерну рівність. А їхня з чоловіком продюсерська компанія LuckyChap Entertainmen орієнтована на створення так званого жіночого кіно: жінки-режисерки, авторки сценарію, продюсерки. Тож не дивно, що «Барбі» - не просто про гарненьку ляльку, а з глибоким підтекстом. Роббі викупила у Mattel права на екранізацію картини й сама виступила продюсеркою, запросила Ґрету Ґервіг написати сценарій, потім Ґервіг ще й стала постановницею фільму, а співатор сценарію – її чоловік Ноа Баумбах. Головна художниця картини – шестикратна номінантка на «Оскар» Сара Грінвуд, художниця по костюмам дворазова лауреатка «Оскара» Жаклін Дюрран («Анна Карєніна», «Маленькі жінки». І от за оформлення або за костюми нагорода Академії може вистрілити. Марго Роббі знала, кого запрошувати у команду.
Ну і кому, як не їй, стрункій білявці з величезними блакитними очима, було грати головну роль? Хоча спершу, кажуть, «стереотипну Барбі» пропонували іншим акторкам, ті з різних причин відмовились, тож Роббі взяла на себе ще й цю ношу.
До її гри нема претензій. Зіграно на відмінно, але не вона стала головною зіркою картини. Як не дивно, тут ковдру на себе перетягнув виконавець нібито другорядної ролі Кена – Райян Ґослінґ. Як зізнається сам актор, навіть його 8-річні доньки спершу не могли зрозуміти, чому він взагалі погодився на цей проєкт. Кандидатуру Ґослінґа хейтили ще навіть до прем’єри. Але в актора було бачення свого персонажа, і це не тільки виразний засмаглий прес та вибілене волосся – він зумів зробити пластикову ляльку не просто аксесуаром Барбі, з яким зазвичай ніхто не грається, а повноцінним героєм, водночас комічного і трагічного, зі своїми стражданнями, переживаннями, кризою самосвідомості, рішучістю та палкими діалогами. Десь з середини фільму на історію Кена чекаєш вже більше, ніж слідкуєш за життям Барбі.
Окрім того, якщо ви любите дивитись на декількох знаменитостей водночас, то «Барбі» саме про це. Дивіться, хто тільки зіграв ляльок:
Барбі: Кейт Маккінон, Ісса Рей, Емма Маккей, Александра Шип, Шерон Руні, співачка Дуа Ліпа та інші;
Кен: Сіму Лю, Кінгслі Бен-Адір, Шуті Гатва, Скот Еванс, Джон Сіна та інші.
Кен - Райян Ґослінґ - спробує влаштувати у ляльковому світі переворот і стати не другорядним персонажем, а справжнім мачо. Фото: кадр з фільму
Ще одну ляльку – Алана, друга Кена, який доношує за ним одяг, зіграв Майкл Сера.
Зіграти людей випало Віллу Феррелу (директор фабрики іграшок), Реа Перелман (у ролі Рут Гендлер – «матері» Барбі та засновниці компанії Mattel), Америці Феррера (відома за головною роллю в серіалі «Некрасива Бетті»), її екранну доньку зіграла Аріана Ґрінблатт.
Саундтрек до фільму заслуговує на окрему статтю, а тому назвемо лише декількох виконавців: Дуа Ліпа (Dance the Night), Нікі Мінаж (Barbie World), Біллі Айліш (What was I made for?), Домінік Файк (Hey Blondie) почуємо ми й спів Райяна Ґослінґа (I`m Just Ken) – всього 17 композицій. Реліз Barbie: The Album відбувся в один день зі світовою прем'єрою – 21 липня.
Кажуть, що після зйомок фільму, в світі виник дефіцит рожевої фарби. Фото: кадр з фільму
Підсумовуючи, можна сказати, що одна з найочікуваніших прем’єр року не розчарувала. Вийшла яскрава фентезі-комедія з безліччю жартів, але водночас з серйозним і важливим посилом. Причому створена як для палких шанувальниць ляльки Барбі (роздивлятися костюми і деталі Барбі-світу – це окреме задоволення), так і для тих, хто її терпіти не може.
