• Головна
• Шоу-біз

Фото: пресслужба ENKO

Зовсім скоро розпочнуться зйомки 13-го сезону проєкту «Голос країни», де одне з тренерських крісел зайняв відомий саундпродюсер, співзасновник лейблу ENKO та автор багатьох українських хітів Іван Клименко. 

Клименко безпосередньо працює з такими артистами лейблу, як Kalush, Kalush Orchestra alyona alyona, SKOFKA, KOZAK SIROMAHA. Саме він придумав для Kalush Килиммена і написав приспів для пісні «Стефанія». Та й взагалі важко знайти когось із популярних артистів, з ким би він не працював як саундпродюсер.

Навіщо Івану Клименку участь у вокальному проєкті каналу «1+1 Україна», яких співаків він шукатиме у свою команду, релізи артистів свого лейблу, реп, шароварщину та нову музичну культуру – ці та багато інших цікавих тем KP.UA обговорила в інтерв’ю.

Носити костюм Килиммена дуже непросто

- Іване, хто придумав історію з Килимменом на «Голосі країни»?

- Килиммен - це український музичний супергерой, який уособлює українського сучасного артиста. Він відображає дух часу, нової епохи української музики і при цьому достатньо універсальний та цікавий. Ви знаєте, що в костюмі Килиммена бувають і співаки, і танцівники, але тренером все ж таки має бути компетентна у різних музичних питаннях людина. Тому доречним став такий незвичний симбіоз - продюсер та музичний супергерой. Це була спільна ідея з продюсерами «Голосу країни». Ми зробили кастинг в образі Килиммена, потім – кастинг без маски. І я був приємно здивований, коли сказали, що мене запрошують бути тренером.

- Ну все не випадково, хто, як не автор образу, має сидіти в костюмі Килиммена. Ви ж придумали цей образ?

- Так, я придумав Килиммена, саме людину-килим, для гурту Kalush. А уже безпосередньо візуалізацію образу, який ви бачите, розробила дуже крута стилістка Аня Велосипедова.

- Лідер гурту Kalush Олег Псюк не хотів сісти в тренерське крісло?

- Кожен артист мріє сісти у легендарне червоне крісло, але справа в тому, що зйомки проєкту дуже щільно співпадають з турами Kalush. У них графіки розписані на рік вперед. І щоб Олегу сісти в крісло, йому потрібно відмінити дуже велику кількість концертів або заздалегідь планувати участь у такому проєкті.

- Цікаво, на «Голосі країни» ви теж будете в костюмі Килиммена?

- Це стане відомо вже під час зйомок «Голосу країни».

- А в тому костюмі взагалі комфортно?

- Дуже некомфортно. З мене сім потів сходить, поки я в ньому (сміється). Звісно, для зйомок, якщо це буде потрібно, ми зробимо якийсь більш комфортний костюм, ніж у нас є. Але все одно це непросто.

У нас є Килиммени, які ведуть наші соцмережі, виступають, співають – у нас ціла сім’я супергероїв. В останньому кліпі Kalush Orchestra Changes навіть з’явилася Килимвумен. Тому я не заздрю всім нашим Килимменам, бо ці костюми дуже непросто носити. Нарешті відчув на своїй шкурі, що я придумав (сміється).

Іван жартує, що нарешті відчув на своїй шкурі, який образ він придумав. Фото: пресслужба ENKO

Моя суперсила – працювати і розкривати потенціал молодих артистів

- Чим вам цікава участь у цьому шоу? У вас у лейблі і так є багато молодих артистів, з якими можна щось придумувати, експериментувати.

- Артистів, з якими я співпрацюю, не так вже й багато. У лейблі ENKO, співзасновником якого я являюсь, є понад 40 артистів. Але, як музичний продюсер, працюю не з усіма артистами над їхнім творчим матеріалом. Коло людей, з якими я працюю, досить обмежене, я не можу дозволити працювати собі більше, ніж в мене є часу і ресурсів.

З одного боку, на «Голосі країни» я буду займатися тим, чим займаюся останні 10 років – допомагати молодим артистам розкривати свій потенціал. Але це новий національний рівень, нові обставини, нові люди, нові умови, в яких це все потрібно робити.

З’явитися в кадрі - це для мене виклик, певний вихід із зони комфорту, адже я звик бути людиною за кадром. Так само виклик для мене - допомагати молодим артистам, зважаючи на умови конкуренції, обставини, часові обмеження. І це дуже цікаво – як я зможу в ці терміни максимально розкрити потенціал артиста та допомогти. Для мене це справжній челендж.

Більше того, раніше я слідкував за «Голосом країни», і деяких артистів, із якими співпрацюю зараз, побачив вперше саме там: це KOLA та KOZAK SIROMAHA. Тому з нетерпінням чекаю зустрічі з новими талантами.

- Яких співаків ви будете шукати в свою команду? Хто вам цікавий?

- В першу чергу мене цікавлять максимально оригінальні, самобутні артисти і персонажі. Якщо ви звернете увагу на артистів, які є на full-managment у лейблі, - alyona alyona, гурт Kalush, KOZAK SIROMAHA – то погодитеся, що це не типові для шоу-бізнесу артисти, за них мало хто б взявся, бо вони дуже специфічні і дуже унікальні. Тому, в першу чергу, шукаю унікальних особистостей. По-друге, оскільки я зараз дуже прискіпливо вивчаю українську культуру та фольклор, для мене важливо, щоб в артистах було якомога більше української самобутності.

- До речі, назва ENKO - це від прізвища Клименко?

- ENKO – це взагалі закінчення багатьох українських прізвищ. Шевченко, Карпенко, Клименко… Прізвище, яке закінчується на «енко», - стовідсотково українське. Серед співзасновників лейблу є чотири прізвища, які закінчуються на «енко», тому це не лише Клименко.

- Якщо вам хтось припаде до душі на шоу, готові взяти його до себе?

- Я не ставлю собі таку ціль - обов’язково знайти артиста на лейбл. Але, звісно, якщо зустріну гіперталановиту людину, з якою у мене буде певний конект, відчую, що це наша людина і потрібно все зробити для того, щоб цю людину почули мільйони, ми можемо запросити її стати учасником лейблу. Я не виключаю такої можливості.

- Звісно, медійна і музична тусовка вас добре знає. Але, можливо, не для всіх учасників «Голосу країни» ви будете впізнаваним обличчям. Як будете «перекупляти» учасників у Юлії Саніної, Артема Пивоварова? 

- Продюсер не обов'язково має бути медійним. Думаю, для глядача я буду невідомий деякий час, поки вони до мене не звикнуть. А безпосередньо музиканти, думаю, мене знатимуть. Звісно, відчуваю, що боротьба за молодих співаків буде серйозною. Але в цьому і є драйв.

В мене є величезний досвід співпраці з молодими артистами. Це те, чому я приділяю увесь свій час. Інші тренери – це виконавці, 80% свого часу вони витрачають на тури, запис власних пісень, зйомки кліпів. 80% свого часу я витрачаю на те, що працюю з молодими артистами. Це насправді моя суперсила – працювати і розкривати потенціал молодих артистів. Тому, думаю, моя компетенція має заохотити молодого виконавця піти в мою команду.

Зараз йде велика спекуляція терміном «шароварщина»

- У нещодавньому пості в Інстаграмі ENKO ви визнали, що лейбл іноді видавав шароварні релізи. Що для вас шароварщина?

- У мене є своє суб’єктивне визначення. Шароварщина – це дуже поверхневе використання фольклору, поверхневе використання текстів з українською ідентичністю. Насправді від шароварщини до істинно фольклорних проявів всього декілька кроків. Це визначається тим, наскільки ти глибоко занурюєшся у роботу, наскільки глибоко копаєш, передаючи ці мотиви, тексти, образи. Дійсно, були релізи, які деякі наші артисти випускали трішки більш поверхневими. Це було на ранніх стадіях. Зараз у наших командах є люди, які дуже поглиблено вивчають фольклор, які є глибинними спеціалістами з фольклору.

Але загалом зараз йде ще й дуже велика спекуляція цим терміном. Бо насправді люди не сильно то й розбираються. Як музичні ЗМІ це роздмухають, на той гачок вони і клюють. Тому дуже часто буває, коли, на мій погляд, зовсім не шароварні релізи називають шароварними, і - навпаки. Все це дуже суб’єктивно.

З іншого боку, і в шароварщині є щось корисне, не всі можуть одразу осягнути глибинну ступінь українського етнокоду. Комусь спочатку треба поверхнево з ним ознайомитися, а потім уже заглиблено. Та навіть якщо це й поверхневе занурення, це все одно занурення в нашу культуру, а не в іншу.

- Які релізи ENKO ви мали на увазі?

- Наприклад, для мене трішки шароварним релізом є пісня «Нумо, козаки» Kalush Orchestra і KOZAK SIROMAHA. Хоча KOZAK SIROMAHA не є представником шароварщини. KOZAK SIROMAHA – дуже глибока людина, яка є козаком понад 15 років, людина, яка живе дуже аскетично, у якої смартфон з’явився в 40 з гаком років. Він – людина досить чітких принципів. І дуже багато пісень, які робить KOZAK SIROMAHA, - це дуже глибинна і крута творчість. Але саме ця пісня робилася дещо нашвидкоруч, не всі процеси вдалося проконтролювати, тому в ній є елементи шароварщини. Але, знову ж таки, я не вважаю, що це погано.

- Якими релізами, навпаки, ви дуже пишається, бо вони збагачують культуру?

- Якщо говорити про релізи, які я продюсував, - то це пісня «Стефанія». Вважаю, це дуже знакова для України пісня, яка ввійде в нашу історію. Дуже подобаються мені «Крила» Джамали, «Хвилі» Kalush і Jerry Heil і «Біля серця» KOLA.

- Лейблу неодноразово закидали, що починали ви з репу, але чомусь проміняли його на поп. Перехід від реп-лейблу до мультижанрового – чим зумовлене це рішення? Чи ви самі не вважали себе реп-лейблом?

- Ми були лейблом, який працює з реп-артистами. Чи було у нас позиціонування, що ми прямо реп-лейбл, мені зараз вже важко згадати. Так, ми починали зі співпраці з реп-музикантами. Але мені, наприклад, тісно в одному жанрі. Я розумію: те, що робить зараз Kalush, – це класна, якісна поп-музика, це не канонічний реп, скажімо так. Хоча в гурті Kalush є люди, які є представниками реп-сцени, які живуть з репом в серці.

Як і будь-який великий лейбл, ми поступово перетворюємося в локальний мейджор-лейбл, і мені дуже цікаво працювати з різною музикою. Коли ми тільки починали, я концентрувався на тому, в чому найбільш компетентний. Вважаю, що на початку роботи нашого лейблу найбільше компетенції у мене було в реп-музиці, бо я її найбільше в минулому слухав і в ній розбирався. Останні років п’ять я слухаю дуже багато різноманітної музики, читаю багато інтерв’ю, дивлюся подкасти, розвиваю свій музичний світогляд. Тому концентруватися на одному репі мені не цікаво, є дуже багато різних класних жанрів.

- Багато прихильників alyona alyona вважають, що вона теж стає попсовою. Хоча перший її альбом «Пушка» дійсно був проривом у реп-жанрі. Це ініціатива лейблу чи її?

- Думаю, ми від Альони почуємо і реп-альбоми, бо я знаю деякі плани, і поп-альбоми. Можливо, і альбоми в жанрі соул чи R'n'B, бо Альона і співає, не тільки читає реп. Вона дуже різносторонній музикант, вона росте, розвивається. Якщо ви будете вивчати дискографію будь-якого артиста, то він завжди трансформується. Якщо він не трансформується, про нього забувають. Тому дуже важливо рости, розвиватися, трансформуватися.

Це спільні рішення. Рішення ж приймаються на основі того, що пишеться. Якщо б Альона зараз написала ще раз такий альбом, як «Пушка», ми були б щасливі його випустити. Зараз їй пишеться інше. Що артисту пишеться в даний момент, те ми й випускаємо.

- Чи є шанс у репера стати таким же популярним, як поп-артист? Чому в Україні репери не відомі широкому загалу, хоча у світі цей жанр дуже популярний?

- Зараз насправді є дуже багато музики з елементами репу. Канонічна реп-музика – це все-таки не наша культура. Але певна інтерпретація репу на український манер є. І це відбувається періодично. У SKOFKA, Kalush, alyona alyona, безумовно, є зв’язок з репом, є багато елементів репу в музиці. Якщо навіть не говорити про артистів нашого лейблу, це Parfeniuk, у якого також є реп-минуле. Yarmak був і є великим популярним артистом, причому у нього справді реп, в нього менше сумішей з іншими жанрами. Випадків, коли репери очолювали українські чарти, насправді немало. Той же Jockii Druce очолював українські чарти. Це вже застаріла інформація, що у реперів немає потенціалу в Україні. Думаю, вони надалі частіше з’являтимуться на вершинах чартів. Але всі ці артисти, яких я перечислив, не схожі на американський реп. Це самобутнє, українське. Я нещодавно познайомився з індійським репом, і він також не схожий на американський, але дуже популярний в Індії. Тому мені подобається, коли реп стає нашим, а не просто копією американського репу.

Іван Клименко та alyona alyona. Фото: Instagram.com/vanek.klimenko/

SKOFKA випустив дис ще до того, як це зробив Cresco

- Думаю, ви чули дис (напрям у хіп-хопі, висловлення неповаги у тексті одного репера (або групи) іншому реперу. - Ред.) Cresco «Я знаю, хто ви», в якому він критикує лейбл ENKO? Відповідь буде?

- Вона вже була. SKOFKA випустив дис ще до того, як це зробив Cresco. Справа в тому, що на всі речі, про які говорить Cresco, SKOFKA вже відповів. Цікаво, що виходить дис, на який відповідь вийшла раніше. Якщо ви переслухаєте пісню SKOFKA, там є відповідь майже на всі питання, які задає Cresco в своєму дисі. Але все одно молодець, я з цікавістю слухаю такі релізи.

- Цей напрям набиратиме далі популярності? Людям подобається.

- Наскільки це буде набирати обертів, я не знаю. Якщо ми зараз проаналізуємо світові хіти за останні сто років або українські хіти за останні 30 років, побачимо, що ні в тій, ні в тій категорії немає таких дисів. Там великі вічні пісні. Чи може такий піджанр стати великим і ввійти в історію? Ні. Він може існувати як тимчасовий розважальний жанр. Я більше сконцентрований на створенні пісень, які будуть жити віками. Це для мене набагато цікавіше. І у ENKO є декілька релізів, які, мені здається, будуть слухати ще багато десятків років.

- Власне, у своєму дисі SKOFKA говорить, що всі, хто критикує його творчість, і лейбл ENKO просто заздрять і накручують собі трафіки, а от військові, навпаки, дякують за патріотичні пісні. Вас останнім часом багато критикують. Наприклад, ті ж диси Otoy, Гоні. З чим це пов’язано?

- Ми нещодавно виставляли рядки Ліни Костенко: як легко плюнути в велике – у нього точно попаде. Думаю, це через те, що ми великий лейбл з великою кількістю артистів, які постійно потрапляють в чарти, тренди. Зі зростанням загальної аудиторії зростає й кількість хейтерів. Це звичайна статистика. Коли тебе слухає тисяча людей, в тебе є 10 хейтерів, коли тебе слухає мільйон, в тебе вже 10 тисяч хейтерів. Мені здається, мотивація різна. Хтось, може, дійсно ображений на якесь висловлювання або рядочок артиста. Хтось, може, заздрить, бо у артиста багато турів, він на вершинах чартів. Є таке в менталітеті деяких людей. Тому, думаю, причин багато, але основна полягає в тому, що не було б нас так багато всюди, не було б стільки хейту.

- Вас це не зачіпає?

- Мене швидше не зачіпає, ніж зачіпає. Є люди в лейблі, яких це більше зачіпає. Є такі, яких це абсолютно не зачіпає. Всі ми живі люди і по-різному до цього ставимося. Але якщо критика конструктивна, я прислуховуюся, роблю якісь висновки.

- Марію Бурмаку образили ваші слова про те, що її музика, музика гуртів «Піккардійська терція», «Фіолет» неактуальна, що вона не формує культуру майбутніх поколінь. Я так розумію, під час творчої зустрічі з представниками влади цю думку взагалі сказав Ярмак, а ви її підтримали. Чи коректно казати, що їхня музика неактуальна? У всіх є своя аудиторія.

- Якщо не помиляюся, декілька учасників зустрічі були здивовані переліком артистів, яким допомагає грантами Український культурний фонд. Я вибачився перед Марією. Абсолютно погоджуюся з тим, що підібрав не дуже вдале і не дуже коректне слово. Точно так більше говорити не буду.

Іван з гуртом Kalush, який він продюсує. Фото: Instagram.com/vanek.klimenko/

Даємо музикантам гранти і будемо це робити й далі

- Ви разом з Jerry Heil та alyona alyona працювали над альбомом Наді Дорофєєвої «Сенси». Чому свій перший україномовний альбом Надя прийшла писати до вас? Вона ж є співачкою лейблу Pomitni.

- Багато років, ще до того, як почав існувати ENKO, я працював саундпродюсером, сонграйтером. Тому залишаюся у цій сфері і до сих пір співпрацюю з абсолютно різними артистами. Мені цікаво перебувати на студії з музикантами і брати участь у створенні музики. Багато артистів працюють зі своїми саундпродюсерами. Просто з Надею у нас є творча синергія, нам цікаво разом працювати, і у нас народжуються класні хітові пісні. Таке буває дуже часто у світовій практиці, коли представники різних лейблів разом створюють хіти.

- Є між лейблами конкуренція?

- Я взагалі намагаюся не думати про конкуренцію. Наш музичний ринок ще настільки слабо розвинений, що немає за що конкурувати. Ми всі колеги. Ми маємо об’єднуватися і цей ринок будувати. З якимись лейблами я не знайомий, але з Іриною Горовою, наприклад, добре знайомий, у нас нормальні хороші стосунки.

- Чому від вас пішла Jerry Heil? Чи вона просто обслуговувалася під конкретні релізи?

- Jerry Heil нашим full-managment артистом не була ніколи. В деякий сервісах вона перестала обслуговувалася, в деяких продовжує. Я продовжую працювати з Jerry Heil як музичний продюсер. Останні пісні ми з нею робили буквально декілька тижнів тому.

- На яких умовах лейбл співпрацює з артистами? Чи, знову ж таки, все залежить від того, який пакет послуг замовляє артист?

- Зараз у нас є певний набір послуг. Різним артистам ми пропонуємо різні послуги. Всі стосунки відсоткові, все залежить від того, скільки ресурсів, енергії, сил, грошей лейбл витрачає на артиста. Це світова практика. Ми нічого кардинально нового не впроваджуємо. Так, у нас є якісь свої унікальні сервіси, підходи, але глобально ми працюємо так, як працюють світові лейбли.

Ми намагаємося, щоб усі були у виграші, щоб від співпраці виграш отримав і артист, і лейбл. Це наш основний принцип співпраці.

 - В соцмережах у вас цікавилися, чи буде реалізована ідея створення андеграунд-лейблу? Я читала коментар, як ви кілька років тому дали 200 доларів просто так на розкрутку альбому гурту «Неформат» зі словами «андер треба підтримувати».

- Так, мені це цікаво. У майбутньому ми розглядаємо можливість того, що станемо лейблом лейблів і будемо співпрацювати з партнерськими лейблами в різних нішах і жанрах. Думаю, це буде в нашій історії. Чи підтримуємо ми андерграунд? Так. Як і цей приклад, є й інші історії. Ми просто про це мало де говоримо і не афішуємо. Періодично допомагаємо і нішевим, і андеграундним митцям – комусь у студії, комусь трішки грошима, якимись ресурсами. Плюс даємо музикантам гранти і будемо це робити й далі. Ми проводимо різні конкурси для бітмейкерів, саундпродюсерів, розігруємо гроші, цінні призи, як, наприклад, професійне студійне музичне обладнання. Нам важливо розвивати музичну інфраструктуру України і музичну культуру. Це одна з наших основних цілей.

- Ви даєте артисту грант на певну суму. Далі ви з цим артистом працюєте чи він робить з цими грошима, що сам хоче?

- Наприклад, зараз ми даємо грант у розмірі 50 тисяч гривень на підтримку одного релізу, щоб людина могла вкласти ці гроші в промо. 25 тисяч даємо чисто на руки, і людина використовує їх як забажає. На інші 25 тисяч людина може замовити рекламу у нас.

- І як ви обираєте, кого підтримати?

- Нам щомісяця приходять 200-300 пісень, ми їх всі відслуховуємо, відбираємо певну кількість. Це дуже важко. А потім на закритому голосуванні всередині лейблу обираємо переможця.

- Чому українці досі продовжують слухати російську музику? Що треба зробити артистам, продюсерам, журналістам, щоб цього не було?

- Думаю, це роблять несвідомі українці, які не розуміють, що таким чином вони, по-перше, підтримують поширення російської мови, по-друге, підтримують тих артистів грошима. З часом відсоток свідомих українців буде збільшуватися, а відтак і відсоток української музики, яка витискає російську. Це вже й зараз є. Російської стає набагато менше, ніж української, і це дуже радує. З часом вона викоріниться зовсім.

Іван Клименко каже, що одна з цілей лейблу - розвивати музичну інфраструктуру України і музичну культуру. Фото: пресслужба ENKO