Топ-менеджерка Film.ua Group Надія Коротушка – про «Мавку», «Довбуша» та інше українське кіно
Довгоочікуваний мультиплікаційний фільм «Мавка. Лісова пісня» та історичну стрічку «Довбуш» з Сергієм Стрельниковим в головній роли ми побачимо наступного року. Ну а першим у 2023-му в прокат виходить «Щедрик» - стрічка про життя звичайних людей під час війни та окупації у Станіславові (нині Івано-Франківськ), починаючи з 1938 року.
Яке ще українське кіно ми побачимо у прокаті? Як проходять зйомки у війну? Які стрічки у нас можуть зніматися? Ці та інші кінопитання ми обговорили з директоркою напряму кінотеатральної дистрибуції Film.ua Group Надією Коротушкою.
«Мавка» - це зовсім новий рівень анімації в українському виробництві
- Надю, ваші колеги з Film.ua говорили, що хочуть випускати у прокат по стрічці щомісяця. Де взяти ці фільми? Чи на «на полицях» щось є?
- Власне Film.ua Distribution уже випускає по релізу в місяць. Таке рішення ми прийняли ще влітку. Звісно, можна було все стопнути через війну, як це зробили деякі дистриб’ютори. Але нам здається, що зупинятися не варто, треба працювати, щоб індустрія могла жити, а глядачі - споживати контент. Кіно не має лежати «на поличці». Тим паче, запити на нього були, то ж ми вирішили рухатися далі. І в липні стартували з проєктом «Скажені сусіди. Нові історії» - це був наш перший реліз у кіно з 24 лютого.
За два дні до повномасштабної війни Film.ua Distribution презентував 12 повнометражних фільмів, які ми хотіли випускати у 2022 році. Війна внесла в наші плани нереальні корективи, але оскільки ці фільми були заплановані, ми вирішили не відкладати. Уже під час війни до нашого портфелю додалися ще декілька стрічок. Зараз продовжуємо переговори з українськими продюсерами, і фільми потрошку прибувають.
Ми не хочемо, щоб кіно лежало і чекало, коли настануть кращі часи. Треба йти далі.
- Судячи з анонсів, наступного року нас чекають фільми «Щедрик» Олесі Моргунець-Ісаєнко (5 січня), «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука (26 січня), «Мирний-21» Ахтема Сеітаблаєва (22 лютого). Вони були готові до 24 лютого?
- «Мирний-21» прийшов до нас на дистрибуцію під час війни. Папери Ахтем Сеітаблаєв підписував весною буквально на колінках, будучи десь «у полях» на війні. Я ще думала: де він зміг ті папери роздрукувати? От в таких умовах іноді доводиться працювати.
«Мирний-21» зараз уже на фінальній стадії постпродакшну. «Щедрик» був закінчений до війни. «Памфір» дороблявся під час війни та активно подорожував фестивалями, де зібрав чимало нагород.
- «Мирний-21» на постпродакшні, а Ахтем – «у полях». Як це все доробляється?
- Постпродакшн – це вже більше технічна робота. Ахтем, як я розумію, наразі багато часу у Києві, все це контролює. І у нього є співпродюсер Марія Дончик, яка теж контролює всі питання. Ми бачили монтаж, все гарно виходить. Впевнена, «Мирний-21» - історія на часі. Сподіваємося, люди прийдуть дивитися кіно.
- А яка доля у «Мавки» та «Довбуша», які мали вийти у цьому році? Всі чекають.
- А як ми чекаємо і «Мавку», і «Довбуша»! Вони вже готові. Плануємо, щоб ці два проєкти точно вийшли в прокат в 2023 році. Коли точно – наразі сказати не можу. Але дати вже визначені.
- Чому «Мавку» знімали так довго? Презентація мультфільму була ще 2015 року, вийти він мав 2017-го, але виробництво затягнулося на 7 років.
- Це більше питання до продюсерів «Мавки», вони можуть розповісти про всі технологічні моменти створення мультфільму. Але зі свого боку можу сказати, що «Мавка» - це зовсім новий рівень анімації в українському виробництві. Такого ще не було. Це дуже складний процес. Уявіть, у вас була одна планка, а потім ви замахуєтеся на вищу, і під час роботи намагаєтеся все зорганізувати, знайти потрібні технології, програми, паралельно – самим вчитися, знайти відповідних людей і навчити їх. Підкорення непідкорених висот – очевидно, важкий процес. Тому на виробництво «Мавки» і пішло стільки часу. Але скоро все побачите.
- Ви були партнерами Star Media, яка тепер змінила назву на UP Hub, щодо фільму «Я, «Побєда» і Берлін», і ще до повномасштабної війни почали робити промо цього проєкту. Що з цією стрічкою?
- Ми більше на займаємося цим фільмом. Ми закінчили наше співробітництво зі Star Media, UP Hub як вони тепер називаються. Ми розірвали наші договори, і я, чесно кажучи, не знаю, що із цим фільмом – планують вони його випускати чи ні. Мені подобалось кіно, я дуже хотіла з ним працювати, але, на жаль, цього не буде.
- Це була їхня ініціатива чи ваша?
- Це була наша ініціатива. Ми не хочемо надалі працювати з цією компанією.
Зйомки можливі, головне - знайти на них гроші
- Зараз знімаєте фільми? Зйомки взагалі можливі?
- Зйомки можливі, головне - знайти гроші на ці зйомки. Люди - є, команда - є, всі можуть працювати. В кінці літа ми закінчили зйомки повнометражного фільму «Дві сестри». Це наша копродукція з Польщею, ми виступаємо співпродюсерами. Близько 80% знімальних днів всього фільму проходили саме в Україні – в Києві, околицях столиці та Харкові. Зараз йде постпродакшн стрічки. Також нещодавно закінчили зйомки другого сезону серіалу «Скажені сусіди». Все можливо.
На «Дві сестри» польські актори приїжджали до Києва. Спочатку вони, звичайно, побоювалися їхати, тому ми страхували їх на великі гроші. Але коли вони вже приїхали на місце, бачили, що у нас життя триває, і було легше. Зйомки були в серпні, тоді не був такий відносно стресовий період, як зараз. Все пройшло дуже добре.
Я вже дивилася відзняті сцени і, скажу я вам, кіно має всі шанси вийти дуже цікавим.
- Війна дуже сильно ускладнює знімальний процес? Наприклад, при повітряній тривозі ви маєте зупинити зйомки, а один лише простій у кіновиробництві вже коштує дуже дорого.
- Всі ми адаптуємося до реалій – і знімальні команди, і партнери, і актори. По-перше, мені здається, ми почали швидше знімати. Якщо раніше ми могли собі дозволити певну кількість дублів, то зараз вже ні. Звісно, тривоги вносять свої корективи. Але всі йдуть одне одному на зустріч, бо ми всі зараз в одному човні.
- Це як нині зварити суп. Ми жартуємо, що якщо раніше можна було налаштовувати себе на кухонний процес і цілий день, то тепер тільки включають світло – в тебе вже все почищене і порізане, щоб швидко кинути все це в каструлю.
- Так, в нас теж щось подібне відбувається. Коли тривога – всі йдуть у бомбосховище, і там режисер відпрацьовує з акторами все те, що він хоче в найближчі дні з ними відзняти.
- Зараз вся країна живе за менші гроші, ніж колись, зарплатні зрізали, здається, всім. Напевно, гонорари у акторів теж упали. Чи погоджуються вони за менші гроші працювати?
- Ми зі всіма домовляємося, і завжди приходимо до комфортних для всіх умов. Зрозуміло, ми не можемо дуже зрізати акторам гонорари, бо ж люди працюють, але до середніх показників завжди доходимо. Всі зацікавлені в роботі і розуміють, що зараз такі часи. Можна не працювати взагалі, а можна працювати. І всі обирають працювати.
Людям потрібні наші історії, герої, яких вони розуміють
- А сценарії присилають? Можливо, самі режисери приходять з пропозиціями? Що пропонують знімати?
- Історій багато, головне, як я вже говорила, щоб були гроші на реалізацію та девелопмент всіх цих історій. У нас зараз в розробці є будь-які жанри - і комедії, і драми, і хорори… Є і серіали, і повний метр. Зі всім працюємо, шукаємо партнерів. Зараз же все уже далеко не так, як було - коли ти можеш навіть самотужки витягнути проєкт, коли є фінансові і людські ресурси і є вибір потенційних джерел фінансування і каналів монетизації. Нині цей вибір дуже звузився. Проте ми девелопмент не зупиняємо і продовжуємо розробки, шукаємо історії, виконавців і фінансування.
- Тобто різножанровість все таки присутня? Бо у багатьох така думка, що нас чекатиме лише кіно про війну.
- Звісно, кіно про війну теж потрібно. Але коли в тебе війна у житті, то приходити в кінотеатр і ще раз дивитися на війну - це не завжди ок. Все-таки треба міксувати. І ми, наприклад, це бачимо по зборах.
«Я працюю на цвинтарі» - це чорна комедія, яка зібрала 2,7 мільйона гривень у прокаті. На сьогодні це дуже гарний показник. Комедія «Скажені сусіди. Нові історії», з якими ми вийшли у липні, зібрала 2 мільйони гривень в прокаті. Це теж на сьогодні сума ого-го!
Коли перед цим ми спілкувалися з представниками кінотеатрів, думки теж різнилися. Хтось казав: «Та ну! Комедія під час війни - що ви таке робите»! А хтось підтримував, говорив, що навпаки народу треба якось розважитися.
У серпні ми випустили фільм «Снайпер. Білий ворон» - і він зібрав 5,5 мільйона гривень. От вам і відповідь. Людям потрібні наші історії, герої, яких вони розуміють. Вони розуміють цього снайпера, його мотивації, дії, їм перекликається його стан з їхнім. І вони розуміють «Скажених сусідів», бо це те життя, яким вони живуть кожного дня. Тому різножанровість потрібна, без неї ніяк, не можна знімати фільми тільки про війну.
- Виходить, що «Снайпер. Білий ворон» найкасовіший фільм за цей час?
- Так, серед наших фільмів, які ми випустили з 24 лютого, «Снайпер. Білий ворон» став найкасовішим. Тут все склалося, незважаючи на те, що було багато проблем. Фільм злили у мережу за місяць до релізу. До того ж, перша «піратка» була ще й з російським дубляжем. Дуже намучилися з цим. Але все ж таки люди пішли в кінотеатри: вони обрали варіант не качати на торенті, а піти в кіно.
- Ви говорите, що з контентом проблем немає, головне – знайти гроші на кіно. Де ви ці гроші шукаєте?
- Є копродукція, фонди, партнери з європейських країн і партнери в Україні.
- Я вже зрозуміла по цифрах, що люди йдуть у кіно, незважаючи на складні обставини. Де найбільша відвідуваність?
- За нашими цифрами географія особливо не змінилася. В топах відвідування – Київ та Львів. Київ – перший, Львів – другий, іноді Львів проривається трішки вперед, але дуже рідко. Додався ще Хмельницький, там кінотеатри гарно працюють з українськими фільмами. Трішки зараз просіли Дніпро і Одеса з очевидних причин, бо у них ситуація зі світлом ще гірша, ніж у Києві та Львові. І якщо їм дають світло, то, зрозуміло, що люди в ці години не в кінотеатри підуть, а вдома помиються і приготують собі їжу.
Творча зустріч з Ірмою Вітовською зібрала аншлаг
- Щойно в прокат вийшов фільм «Коза Ностра. Мама їде». Читала у Фейсбуці допис вашої маркетинг-директорки Поліни Толмачової, де вона обурилася, що в українського кіно дуже поганий розклад сеансів у кінотеатрах. На що гендиректорка «Планети кіно» Наталія Байдан відповіла, що хотіла б бодай побачити план промо цього фільму. В чому все-таки проблема?
- Так, декілька людей відкоментили, що промо не бачили. Але, люди, ми зараз живемо у війні! Кожен з нас сидить у павутинні воєнних новин, і нам ще важче пробитися туди зі своїм кіно.
У мене зустрічне питання до кінотеатрів. Чому фільм «Меню» з Анею Тейлор-Джой має більше сеансів, аніж у «Коза Ностра»?! Так, там є Аня Тейлор-Джой, яку публіка любить і піде на неї. Але у нас є Ірма Вітовська, яка тут, в Україні, і її можна запросити на якісь культурні промо-заходи. Але кінотеатри більшою мірою обмежуються тим, що вішають постер і ставлять трейлер, хоча ми разом змогли б зробити щось цікаве.
Чому у «Лютої нічки», прохідного фільму, у якого взагалі не було промо, більше сеансів?! В мене дисонанс. Нам кажуть, що у нас мало промо. Тоді у мене ще одне питання до кінотеатрів: а що ви зробили для промо цього конкретного фільму? Так, Film.ua, як дистрибютор і як виробник, може витратити купу грошей на промо, але ж кінотеатри теж демонстратор, у них є свій ресурс, сторінки в соцмережах, та навіть сам кінотеатр - вони теж можуть промотувати. В тому числі й через цю дискусію ми вирішили зібрати всі кінотеатри на початку січня на велику зустріч. Ми покажемо, що плануємо робити у 2023 році, і хочемо почути, що планують робити вони. Адже ми всі пов’язані, збори залежать від роботи всіх сторін - не тільки від дистриб’ютора чи виробника, а й від кінотеатрів.
- А яке промо нині найдієвіше?
- В діджиталі ми таргетуємо рекламу, щоб вона «била» в нашу цільову аудиторію. Тому якщо ви попадаєте в цільову аудиторію фільму, вірогідніше за все вам десь ця реклама попадеться на очі.
Нам здається, що зараз більше за все працює діджитал, правильно таргетована реклама і робота з лідерами думок. Коли ти залучаєш до проєкту людей, яких наразі читає велика аудиторія, і вони пишуть свої рецензії і закликають сходити на фільм, - це дійсно працює.
Ми намагаємося розвивати цей напрямок, але, звісно, в нинішніх обставинах це стає все важче і важче, не всі можуть дійти на допрем’єрний показ.
Але, до речі, коли ми на другому тижні показів «Коза Ностра» робили творчу зустріч з Ірмою Вітовською у кінотеатрі «Жовтень», це був аншлаг. Прийшли Святослав Вакарчук, Наталія Сумська, Наталія Васько… Фото розлетілися у пресі, понеслися заголовки «Вакарчук сфотографувався з Вітовською» (сміється). Святослав написав відгук про кіно, і це теж розлетілося у мережі.
Такі штуки працюють, але цих всіх людей треба ще довести до кіно, через їхню зайнятість не завжди виходить всіх зібрати в один час в одному місці.
Ну і, звичайно, партнерські програми теж працюють. Наприклад, наше українське кіно підтримують «Розетка», «Нова пошта», Wog, «Київстар», «Фокстрот» - пишуть про прем’єри на своїх сторінках, промотують кіно у своїх відділеннях. Приходить людина у відділення отримати посилку і бачить наші трейлери, якщо працюють плазми, чи постери. Через такі точки проходить дуже багато людей, тому це теж дуже ефективний канал комунікації.
Мрію зняти український фільм жахів
- Не може не радувати, що українські фільми з’являються на Netflix. Один із нещодавніх - ваш «Я працюю на цвинтарі». Але, наскільки я розумію, для показу лише на території України?
- Так, наразі ми продавали фільми лише на території України.
- Є шанси, що той же Netflix покаже наші фільми, приміром, в Америці?
- Ще рік назад ми лише мріяли про будь-яку угоду з Netflix. Тепер такі угоди вже є. Думаю, всьому свій час, треба просто трішки почекати. Це дуже велика структура, якій теж треба подивитися на ефективність і тому подібні речі. До речі, нещодавно побачила новину, що «Я працюю на цвинтарі» входить в топ-10 фільмів на українському Netflix. Так що, думаю, все у нас буде в найближчому майбутньому.
- Наші фільми беруть в прокат інші країни, купують зараз?
- Багато продажів. Той же «Я працюю на цвинтарі» у жовтні вийшов у прокат у Чехії. Я спілкувалася з чеським дистриб’ютором, і вони дуже задоволені прокатом. Ми вже навіть обговорювали наступні фільми, які вони можуть взяти до прокату у Чехії. Та ж «Мавка» продана в десятки країн. Наш контент купують – як повний метр, так і серіали.
- Від режисерів, продюсерів я часто чую міркування про те, що нам треба навчитися знімати історії, які були б зрозумілі в усьому світі, бо локальні історії не всім цікаві, не все, наприклад, з чого сміємося ми, буде смішне іншим. Чи це вже не так?
- Можливо, є щось, що десь не зрозуміло, але, мені здається, наразі ми точно цікаві світові. Думаю, зараз саме той момент, коли можна прощупати універсальність наших історій. Очевидно, що ми більш зрозумілі країнам Східної Європи, можливо, менш зрозумілі США та деяким країнам Західної Європи, але точно до нас є інтерес.
Наприклад, фільм «Памфір». Це локальна історія – це драма про українське прикордонне село на Західній Україні та людей, які живуть у цьому селі. Але скільки він нагород зібрав по всьому світу! Отже, нашу історію зрозуміли. А абсолютно універсальних історій не буває.
- Особисто вам який би фільм хотілося зняти в Україні?
- Дуже хочу зняти хорор. Мрію про наш український фільм жахів і бажано, щоб там робили дуже погано русні (сміється). Чомусь мені здається, туди можна вилити всю лють.
- А яке кіно ви б порекомендували подивитися на різдвяно-новорічні свята?
- Я, наприклад, хочу встигнути передивитися до Різдва всі частини «Гаррі Поттера». Тому й іншим порадила б подивитися ці магічні фільми. Якщо говорити про українське кіно, 5 січня виходить наш «Щедрик». Це дуже важлива для нас історія – ходіть дивитися у кінотеатри! А щоб отримати легкий та піднесений настрій, можна подивитися «Зірки за обміном».
