• Головна
• Шоу-біз

Фото: ICTV

Ось уже 15 років Оксана Соколова - автор і ведуча новинної підсумкової програми «Факти тижня» на ICTV. Ми поговорили з нею, як, людиною, яка живе в безперервному інформаційному потоці, про новини, політику, хайп, її особистих настроях і улюблених людей.

У державному устрої ми застрягли в минулому

- Оксана, в цьому році 15 років вашої авторській програмі і 30 років роботи на ТБ. Ви - людина, вариться в новинах. Виходячи з ваших спостережень, де у нас прогрес, а де ми так гарненько застрягли в минулому?

- Ви знаєте, буквально недавно я стояла в нашій оновленій студії і думала про те, як же змінилося життя навколо нас. 15 років тому, коли тільки починали, у нас були декорації з фанери, дерева і картону, а ще - плазма розміром з два телевізори.

Сьогодні в нашому павільйоні замість декорацій - гігантські екрани з доповненою реальністю: у нас виїжджають віртуальні автомобілі, випливають кораблі, дме віртуальний вітер. Звичайно, з точки зору розвитку технологій стався величезний стрибок. У телевізійній сфері це відчувається особливо, тому що ми пов'язані саме з цифровими технологіями.

І, звичайно, ключова зміна - ми живемо в століття інформаційної, цифрової революції. Це торкнулося кожного з нас. Телевізійні новини можна подивитися в телефоні. Різні довідки зробити онлайн. А в сфері електронних банківських послуг ми взагалі серед світових лідерів.

З одного боку - світ, вибудуваний чиновниками, світ декорацій, як я його називаю, який існує в релізах, звітах, заявах, красивих паркетних картинках в ЗМІ.

З іншого боку - реальність, в якій живуть люди. Вона взагалі мало перетинається з «декоративної» картинкою, про яку говорять чиновники і самі в неї вірять.

Унікальна особливість нашої країни - примудритися при всіх змінах в житті і світі залишати старий уклад. У державному устрої ми застрягли в минулому. Все-таки ментально перебудуватися, звикнути до нових реалій, не скаржитися на кого-то, не чекати нескінченної допомоги від держави, а будувати своє життя самостійно - дуже складні процеси, до яких готові не всі.

- П'ять років тому ми з вами говорили про те, що інформаційний потік досяг таких швидкостей, що ви не уявляєте, як далі з ним справлятися. Зараз, мені здається, ще складніше - у кожного свої новини, особливо з розвитком соцмереж і блогерства. Як фільтруєте реальну картину, ніж дійсно живе країна? Адже соцмережі - це не зовсім показник істинного життя народу.

- З соцмереж взагалі неможливо скласти картину світу. Що таке соцмережі? Я ж сама сформувала коло друзів, як правило, виходячи зі своїх переваг, - це або реальні знайомі, або люди, які поділяють мої думки. Але це далеко не картина світу. Це картина близького мені кола людей.

А якщо зайти, наприклад, на сторінку людини, у якого інші переваги і інтереси, то побачиш там зовсім іншу картину світу. У людини зі сфери культури і у керівника металургійного підприємства - абсолютно різні сценарії того, що відбувається. Так, напевно, якісь хайпи будуть перегукуватися, але навіть на них буде різний погляд. Тому соцмережі - це про дуже особисто забарвлену картинку в великий мозаїці реальності.

Що стосується загальної картини світу - її складати все важче. Остаточно в цій ситуації мене добила історія навколо журналіста Аркадія Бабченко. Коли офіційні органи, поліція повідомили, що він убитий, а потім через день виявилося, що він живий. Для мене це дискримінація державних інституцій. Я розумію, що це спецоперація, але як же вірити базовим джерел далі? Виходить, кожну наступну новина потрібно ставити під сумнів. А де ж джерела, яким можна довіряти?

Плюс зараз в розпалі цифрова революція: можна підробляти не тільки голоси, але і особи. І як потім довести, що це був не ти і що цієї події не відбувалося насправді? Як ми будемо з цим розбиратися - велике питання.

- Сьогодні як розбираєтеся?

- Намагаємося збирати інформацію з багатьох джерел. На сьогодні іншого шляху поки не бачу. Ну і, звичайно ж, перевіряємо репутацію джерел - наскільки часто вони помилялися, чи давали фейковий новини. Достовірність інформації - виклик №1 для нас.

- Тоді ж ми з вами обговорювали, що ви дуже розчарувалися в політиці. Це зневіра не погіршилося?

- Я люблю професійні речі у всьому, незалежно від сфери. Мене не цікавить українська політика, тому що вона перестала бути професійною. Це художня самодіяльність, причому невисокого штибу і абсолютно позбавленого смаку.

З співведучим Сергія Кудімова. Фото: Фейсбук

Люди завжди любили скандали

- І як витримувати баланс хороших новин, коли у нас - війна, коронавірус, нові тарифи і так далі, щоб не впасти в депресію?

- Нескінченно часто чую звинувачення в тому, що телебачення дає тільки погані новини, а ми хочемо дивитися хороші. Але ми ж можемо за допомогою рейтингів уважно відстежувати, що людям цікавіше, на чому вони залипали. Всі наші дослідження показують - найбільше перегляду саме на негативних новинах. Більш позитивні і надихаючі речі цікавлять менше. Це правда життя.

Я довго розбиралася з тим, чому так відбувається. І нещодавно прочитала книгу «Мозок матеріальний» - про нейробіологію, про те, як влаштований наш мозок і як він нами керує. У ній є теза про те, що людський мозок підживлюється адреналіном - для нього це свого роду залежність. Адреналін виробляється в стресових ситуаціях, а стресові ситуації, в свою чергу, створюються і негативними новинами в тому числі.

Думаю, ціле покоління людей в Україні звикло отримувати адреналін від перегляду негативних новин. Причому це ж відбувається у людей несвідомо. Це хімічні процеси.

- Що ж з цим робити?

- Складна історія. Будь-який засіб масової інформації, яке перейде тільки на позитивні новини, тут же прогорить, у нього не буде рейтингів.

Звичайно ж, перш за все повинна сформуватися державна політика на підтримку ЗМІ, які продукують якісно інші цінності. Ми, як комерційне ЗМІ, як компанія, яка заробляє на себе сама, в силу можливостей робимо все, що можемо. І ми в своєму проекті намагаємося зводити баланс в сторону більш позитивних історій, які дають надію. Ми називаємо їх іміджевими. Навіть якщо ми на них втрачаємо, все одно продовжуємо їх ставити в свою програму. Міняти глядача - дуже складний процес на роки.

- Зараз знаменитості багато чого роблять заради хайпа, хоча цього не визнають. Одружуються, розлучаються, а на наступний день говорять, що це жарт. Наскільки обман, така собі гра з аудиторією, заповнили наше життя?

- хайп в тому вигляді, в якому він зараз є, - це своєрідний ознака часу. Але люди любили скандали завжди.

Чому беруть участь в хайп? Це ж ще і про можливість бути почутим великою кількістю людей одночасно.

Так, жовта преса втратила свою монополію на скандали. Зараз це більше привілей соцмереж.

Я не активний учасник хайпів, але не факт, що не буду використовувати їх в майбутньому, адже це реально момент доступу до великої аудиторії.

З сином Всеволодом. Фото: Особистий архів Соколової

Спорт не може бути поза політикою

- Після перемоги Жана Беленюк ви відзначили його гопак, сказавши, що олімпійські нагороди - це поки найефективніший метод промо нашої країни. Як би ми могли презентувати свою країну?

- Є мільйон способів просувати свою країну. Культурна дипломатія насамперед - фестивалі, участь у різних виставках, презентація українських художників за кордоном, участь у кінофестивалях, національна кухня.

Наші айтішники прекрасно просувають Україну, презентуючи інтелектуальний потенціал, який має країна. Також особливе місце займає сфера туризму. Хочу звернути увагу на той феномен, який стався з туристами з Саудівської Аравії цього літа. Вони приїхали завдяки сарафанне радіо. Свою країну промотівіровать насамперед жителі Західної України - продавці локальних точок, маленьких кав'ярень, співробітники підйомників і готельних комплексів. Всі ці люди були максимально зацікавлені, як круто і красиво подати свою країну. І це спрацювало! Курорт Буковель навіть переклав свої меню на арабську мову. Такої кількості туристів з Саудівської Аравії у нас не було ніколи. Тому шляхів просування своєї країни дуже багато.

- А що скажете з приводу цькування Ярослави Магучіх, яка на Олімпіаді в Токіо обнялась і сфотографувалася з росіянкою Марією Ласіцкене?

- Думаю, дуже складно закликати до толерантності в країні, яка втратила 15 тисяч чоловік у війні з Росією. Я переконана, що спорт, і олімпійські чемпіони зокрема, не можуть бути поза політикою. Рівне, як і не можуть бути поза політикою зірки естради, кумири, тому що це люди, на яких рівняються мільйони, які свідомо виходять в поле публічності і стають прикладом наслідування для інших. Вони несуть відповідальність.

Я можу зрозуміти, чому Ярослава так вчинила. Емоції, особливий стан перемоги, але, мені здається, в цій ситуації будь-який спортсмен повинен розуміти, що він представляє державу, тримає в руках прапор України, яка втратила в цій війні 15 тисяч чоловік.

У житті я виглядаю трохи інакше

- Підбиваючи підсумки напередодні дня народження в травні, ви сказали, що легко, без зайвого гриму і суєти відкриваєте свій новий рік. Часто можна зустріти Оксану Соколову без гриму?

- Практично завжди поза ефіром я з мінімальним макіяжем. Це якісь маленькі штрихи, які мені потрібні для того, щоб просто відчувати себе впевненіше, як і будь-якій жінці. Чим старше стаєш, тим більше цінуєш натуральну красу, природні особливості. Більше цінуєш себе.

Грим залишається для телевізійного образу, тому що в студії професійне світло, свої підходи до зйомки, і це частина моєї роботи. Але в житті, звичайно, все зовсім по-іншому.

До речі, для мене великим подивом стало те, що мене люди дізнаються. Адже в житті я виглядаю трохи інакше, по крайней мере, зачіска інша. Мені часто кажуть, що впізнають по голосу (посміхається). Ось така цікава особливість.

- У цих же підсумки привели цитату з пісні «Бі-2», що «все, в тілі землі, крім любові, не має значення». Хто ваші улюблені люди?

- Є завжди дуже швидкий і простий відповідь: мій син, батьки і всі близькі рідні люди.

Взагалі пісня «Бі-2» трошки ж не про те. Вона про любов, яка в основі життя, все, що рухає цим життям. Якщо виходячи з цього дивитися на те, хто мої улюблені люди, то, напевно, це кожна людина, якого мені хочеться обійняти. Не завжди виникає це відчуття. Але часто буває так, що ти спілкуєшся з людиною і виникає серцева зв'язок. Просто тому, що він для тебе кохана людина в цей момент.

- Син чим займається?

- Син уже зовсім дорослий і самостійний хлопець. 10 років тому він виїхав за кордон вчитися. Одна навчання перетікала в іншу, потім - в роботу... Ми, на жаль, дуже рідко бачимося. А коли почалася пандемія, так взагалі не було можливості зустрітися півтора року. Я не могла до нього приїхати, а він не міг вирватися сюди. Це був найтриваліший і стресовий період розлуки. Звичайно, для мене це було дуже важко психологічно. Але ми зідзвонювалися весь час.

- Він дуже серйозно захоплювався кулінарією. Пристрасті залишилися?

- Готувати любить як і раніше. Більш того, це вже переросло в круту традицію: син скликає друзів і готує для них якісь смачні страви. Якось раз він надіслав мені фоточки саморобного торта «Наполеон» та поділився тим, що пригощав колег на роботі - все були в захваті. Всеволод, до речі, принципово не купує готові коржі, самостійно робить тісто - все від початку до кінця. Його навіть просили зробити відео, розповідаючи, як він готує «Наполеон». Так, у нього торт виходить шалено смачний. Так що я ним пишаюся. Я готувати, як він, не вмію (посміхається).

- Що може встигнути Оксана Соколова за 100 хвилин?

- Як мінімум розповісти п'яти мільйонам людей про те, що важливого сталося за останні 7 днів і як це може змінити їх життя.

- Цікаво, ваші комунальні платіжки виросли?

- За який період? (Посміхається). За останній час не бачила великих змін у себе в платіжках. Поставила лічильники на все, на що тільки можливо. Намагаюся бути економною. Я людина з невисокими запитами в побуті.

Завжди згадую свій недавній візит до Англії. Якраз перед епідемією їздила на кілька місяців підтягувати англійську. Жила в квартирі, можна навіть сказати, гуртожитку, при школі, в якій було автономне опалення і водопостачання (центрального опалення в Британії немає в принципі). На дверях цієї квартири висіло оголошення приблизно з таким змістом: «Шановні студенти, йдучи на заняття, вимкніть світло і обігрів, оскільки днем в квартирі нікого не буде. Адміністрація школи залишає за собою право увійти з інспекцією в будь-який час, і, якщо виявиться, що вдень працює обігрів, ви будете оштрафовані ». Ось це я розумію - підхід! (Посміхається). При всіх реформах, які необхідні в комунальній сфері України, вважаю, що найважливіша реформа необхідна ще в звичках кожного з нас.

Оксана Соколова визнається, що поза ефіром практично завжди з мінімальним макіяжем. «Чим старше стаєш, тим більше цінуєш натуральну красу, природні особливості», - говорить вона. Фото: Фейсбук