Стендап-комік Макс Вишинський: Наші топові артисти не хочуть, щоб над ними сміялися
За 80 років існування жанру "стендап" в Америці виросли десятки легендарних коміків, які збирають тисячні зали та мільйонну аудиторію біля телеекранів. В Україні стендап найчастіше розповідають у пабах, щоб зайняти нудьгуючих відвідувачів. 9 листопада учасник шоу "ГуднайтКлаб" на телеканалі "1+1" Макс Вишинський дасть сольник на великій сцені в Українському Домі. Він серед перших коміків, хто на таке зважився. Ми поспілкувалися з ним про особливості гумору українською та дізналися, чому наші стендап-комедіанти не йдуть у YouTube.
"Привозячи російського коміка, ти відсуваєш український гумор на крок назад"
- Я нещодавно переглянула запис сольника Данила Поперечного в "Льодовому Палаці" в Санкт-Петербурзі і була в шоці, що він зібрав зал на 12 тисяч людей, тоді як наші стендапери виступають у барах. Чому так?
- У Росії набагато розвиненіший напрямок стендапу. У нас із 10 осіб лише 2 знають, що це таке. Там було багато посткавеенівських шоу, в яких комік виходив на сцену і розповідав монолог. Людей привчали до того, що є не лише КВК. Незлобін, Воля популяризували цей жанр, глядач бачив, що гумор можна подавати інакше. Що стосується Поперечного, то він спочатку блогер, і хоч би що він робив - грав на гітарі або виступав зі стендапом, - його передплатники підуть за ним.
- А чому наші стендапери не розвивають усю цю ютубівську історію?
- Я прихильник того, що рано чи пізно стендап в Україні показуватимуть по телевізору, це дасть мені особисто велике охоплення аудиторії. Плюс мій гумор для старшої аудиторії, а не для тих, хто сидить у YouTube. До того ж якісь починання у YouTube є, але не в такому форматі та масштабах, як у Росії. Там у це вкидаються величезні гроші.
- Вова Остапчук в інтерв'ю якось сказав, що він вирішив робити крутий проект у YouTube, щоб його помітили ТВ-продюсери та покликали до якогось шоу. І це набагато ефективніше, ніж сидіти та чекати.
- Це також правильно. Насправді, і в мене в голові достатньо ідей для YouTube. Але щоб зняти якісний контент для YouTube, потрібні гроші. Якщо я зроблю халтуру, продюсери подивляться на це і вирішать, що на телику я робитиму таку саму халтуру. Тому потрібні або спонсори, або діставати гроші зі своєї кишені – а це є великий ризик. Ми зніматимемо мій сольник в Українському домі, викладемо в інтернет як повну версію, так і розіб'ємо на тематичні шматочки. Але все одно це спілкування із залом насамперед, а не з аудиторією з YouTube.
- А ти не зважаєш на те, що люди з телика йдуть?
– Це міф. Поки що нічого критичного я не бачу. Якщо людина не подивилася по ТБ "Лігу сміху", то за годину подивиться в інтернеті. Але це все одно телевізійний проект.
– Вова Дантес намагався знімати у нас аналог американських Bad jokes telling – ПУШ UP, але це вийшло не смішно. Тоді як над російською "Лігою поганих жартів" я сміюся захлинаючись.
- Я б не сказав, що це просто не смішно. Особисто мені було смішно. Можливо, глядачам було не цікаво. Там на шоу приходять Харламов та Кіркоров. У нас це найчастіше маловідомі зірки. Наші топові артисти не хочуть, щоб над ними стебали. Ти йому пояснюєш, що це сарказм, гумористичний міжсобойчик, який додасть тобі переглядів. Але він не йде. А ті, хто погоджується – це поки що не дуже відомі артисти.
- Російські коміки, які зараз активно виступають в Україні, впливають на продаж квитків на ваші концерти?
- Так. Українських стендаперів мало хто знає. Вони не такі медійні. Тому деякі організатори возять популярних російських коміків, переважно це зірки YouTube, щоб на цьому заробляти. Вони справді перебивають нам якісь дати. Люди йдуть на обличчя, яке вони раніше бачили, і їм все одно – з Росії людина чи не з Росії. Ці коміки приїжджають заробляти гроші. Але половина з них про Україну думають не дуже добре. І дуже дивно, коли цей комік приїжджає сюди та зі сцени каже: "Гей, привіт Київ". Але тут більше питання до організаторів, яким байдуже, на чому заробляти гроші.
Є ще такий момент. Деякі українські стендапери самі привозять в Україну російських коміків і виступають у них на розігріві, щоб здаватися крутими за їхній рахунок. Я вважаю, що це не є вихід. Я не хочу виступати на розігріві. Привозячи умовного Артура Чапуряна, ти не робиш український стендап, ти відштовхуєш вітчизняну комедію на крок назад. Ми, звичайно, жартуємо, що потрібно до сайту "Миротворець" звертатися. Хоча, може, це ми тільки поки жартуємо ( посміхається ). На мій погляд, зараз не зовсім коректно грати у дружбу з Росією та говорити, що гумор поза політикою. Мене як українського коміка це трохи ображає.
Ліга поганих жартів (Росія)
ПУШ UP (Погані українські жарти)
"В Україні не можна жартувати про війну, Крим та релігію"
- Давай поговоримо про скандал з "95 Кварталом" та пісню про Гонтареву. Багато хто назвав це "танцями на кістках". Ти як до такого гумору ставишся?
- Це чудова крута сатира. Класно написаний текст. Це той інструмент, яким "Квартал" славився усі 15 років. А зараз через, скажімо так, інформаційні війни починаються напускні обурення: "ой, що ви робите, там же горе у жінки, а ви взяли та обстебали". Я вважаю, що це марення.
- У тебе були такі випадки, коли за жарти "прилітало"?
- У стендапі немає. А як автора жартів для різних гумористичних програм мене ніхто не знає і не шукатиме. Весь негатив прилітає до акторів та керівництва.
- Чи не прикро віддавати класні жарти іншим комікам?
– Це робота, я отримую за неї гроші. Навпаки, мені приємно, коли мої жарти в ефірі. Значить, я правильною дорогою як сценарист.
- Хто тебе цензурує і каже, що ти перегинаєш ціпок? Адже можна так пожартувати, що й до суду подадуть. Може, тобі юрист потрібен?
– Юрист? Ні. По-перше, добре має працювати внутрішній редактор. Тому що є теми, які образять більшу частину глядачів – наприклад, війна, інвалідність. Якщо ти не дурень, то ти не будеш про це жартувати. Коли ми грали в КВК, у нас була класна мініатюра про метро, але тоді в метро стався вибух, і нам сказали, що не треба цього видавати. Окей, ми й самі розуміли, що не треба.
- Ти можеш перерахувати теми, з яких не можна жартувати в нашій країні?
- Дехто думає, що стендап це суперсвобода - я хочу жартувати про зону АТО і це робитиму. Я вважаю, що це не коректно Не знаю, що має статися, щоб я вранці прокинувся і подумав: "А напишу я про вибух житлового будинку в місті N на Сході. Розумієш, так? Для мене заборонені теми в нашій країні це, природно, війна на Донбасі та Криму, але ці теми заборонені не тому, що мені хтось забороняє про них писати... Просто багато людей залишилися без дому, і хто я такий, щоб жартувати про ситуацію, в якій я не був і де я не варився... Сюди ж можна віднести тероризм, теракти... Той самий Чорнобиль, про нього чомусь прийнято жартувати, бо начебто трагедія давно сталася, але я вважаю, що жартувати про це дивно.
Релігія – 50 на 50. Якщо я католик, я можу жартувати про те, що люди дивно це сприймають, бо всі довкола православні. Але люди після таких жартів скушкіруються, тому їх потрібно полегшувати чимось легше. Жартувати про мусульман, наприклад, я не буду. Та й взагалі тема Бога та церкви дуже погано сприймається глядачами. Поки що. Хоча у ній багато чого смішного. Але наше суспільство настільки виховане, що релігія – це святе, і з неї жартувати не можна. Потрібно мати величезний життєвий досвід чи круті аргументи, щоб з таких жартів посміялися. А якщо ти просто візьмеш факт із Біблії і скажеш щось на кшталт: "Якщо бог все бачить, то чому він дозволив Каїну вбити Авеля", то це дуже плаский гумор.
- І як бути гумористові, коли довкола суцільні заборони? Жартувати тільки про коханця, який сховався у шафі?
– Такий гумор теж комусь подобається. Стендап – це нова форма, тому, звичайно, жартувати про тещу та цукерки не хочеться.
У Штатах, наприклад, там інша культура та інше сприйняття гумору. Людина йде в зал розслабитись, а не оцінювати коміка – це мені сподобалося, а це не сподобалося. Плюс є геніальні коміки, які можуть дозволити собі будь-що зі сцени сказати, і вони це роблять дуже грамотно і аргументовано і говорять не зі стелі взяті речі. У нас люди ще з часів Радянського Союзу звикли до того, що є купа заборон, і вони не готові до жартів про релігію, дітей, фемінізм. Дуже сильно напружуються через це.
Я переважно жартую про прості життєві речі, які близькі всім людям. Деякі кажуть, що це гумор другого сорту, але це все марення. Тим більше, кожну тему можна подати по-різному. Комік має бути спостережливим. Ось зараз усі стали екоактивістами, раніше усі були веганами. Якщо ти не такий і тобі це дивно – напиши про це. Або раніше не прийнято було говорити про свої хвороби, а зараз усі на кожному розі кричать, що у них непереносимість лактози. Мені це дивно, і я про це пожартую. Завжди має бути твоя особиста актуальність. Якщо я нещодавно одружився, то я про це писатиму.
- А якщо все-таки в голові народжуються жарти на заборонені теми, ти їх записуєш з надією, що через 10 років українці позбавляться стереотипів?
- Я записую абсолютно все, що спадає на думку. Людина, яка вважає себе сценаристом-коміком, це, напевно, найважливіше. Це ще з часів КВК повелося. Це нормально записувати усі. Рано чи пізно ти до цього повернешся, або десь вистрілить, або з однієї фрази ти потім можеш зробити монолог. До того ж, згодом з отриманням життєвого досвіду ти зможеш розширювати список тем, в яких ти розумієшся і про які зможеш класно пожартувати.
"У стендапі мені важко - я не картовий, не самотній і не товстий"
- Розкажи, як ти пишеш жарти для шоу Валерія Жидкова "ГудНайтКлаб"?
- "ГудНайтКлаб" – це шоу, яке дуже близьке до такого справжнього стендапу. Я дуже радий, що в мене є можливість там зніматися, бо всі ми, коміки, чекаємо на щось подібне, щоб стендап у нашій країні показували по ТБ. Щодо написання жартів для цього шоу, то схема дуже проста, як на кожному проекті. Є тема випуску – наприклад, екологія чи ЗОЖ. Я подумав, як я до цього ставлюся, чим моя позиція відрізнятиметься від інших коміків. Написав монолог. Я його висилаю редактору, у нас є два редактори – це стендап-коміки, що діють, вони дивляться, вносять правки і повертають мені. Я переписую та повторно відправляю на редактуру. Іноді я можу зустрітися з редакторами та почитати їм монолог вголос. Оскільки вони діють коміки, а не тітка з телевізора, вони розуміють.
- А якого роду це можуть бути виправлення?
- Здебільшого їхнє завдання – посилити монолог. Кажуть, що тут жарт слабкий, треба його переписати. В ефірі ти п'ять хвилин, і що щільніше буде гумор – то краще. Якщо є щось дуже жорстке, і ти починаєш доводити, що це дуже смішно, і що ти з цим жартом багато де виступав і всі сміялися, то вони тобі нагадують, що це все-таки телевізор і тут інші правила. Оскільки я працюю сценаристом на телебаченні, я чудово розумію, що потрібно глядачеві. Тож зі мною редактори проблем не мають. Іноді доводиться вигадувати, чим замінити міцне слівце. Якщо в оригіналі було слово "е***тая", той у телику довелося сказати "відморожена" або "хвора". Але вухо глядачеві це не ріже. Є рамки і в цьому немає нічого поганого. Якщо я почну в телеку матюкатися, то це буде банально некультурно.
Я позицію себе як інтелігентний комік, який краще сформулює пропозицію красиво, ніж скаже мат. Багато коміків використовують такий прийом: ось я зараз скажу мат - і всі сміятимуться. Так працювало у 2014 році, зараз це не спрацьовує. Найчастіше це помилка початківців. Іноді буває, що мат може бути у тему. Але і без нього абсолютно спокійно можна обійтися в стендапі. Я маю певний стиль, тому деякі жарти я вимовити не можу. Якщо комік розповідає про секс у кінотеатрі, то можна пожартувати на кшталт "Поки Шерлок Холмс шукав убивцю, я шукав у дружини клітор". Це смішно, і зал сміятиметься, але це не в моєму стилі, і я так не скажу.
- А у твоєму стилі – це як? Чому клітор не вписується у твою картину світу?
- Питання так і звучатиме ( сміється )? Я сказав би, що в мене вихований гумор. Не хочу використовувати словосполучення "інтелігентний гумор", бо воно дуже заїжджене. Є виховані хлопчики у школі, а є хулігани. У мене хуліганських моментів уже нема. Раніше в період становлення як коміка я пробував різне. Усі матюкалися – і я матюкався. Зараз мені це не потрібне. Я жартую про стосунки, про сім'ю, про психологічні проблеми людини. Я звичайний хлопець, у якого хороші акторські дані, але я не маю якихось відмінних зовнішніх рис або фізичних недоліків. Я не картовий, не інвалід, я не товстий, не самотній, не єврей. Тому мені важко ( посміхається ). Раніше були проблеми, бо на стендап-шоу підбирали коміків за типажами.
- Ти багато жартувати про сім'ю. Рідні часто ображаються?
- Мама – завжди. Після кожного відео вона пише мені на личку "Максим, як ти взагалі можеш таке говорити?". Моя мама захоплюється Жванецьким, і всіх по ньому дорівнює. Має класну життєву сатиру, але стендап - це трохи інше. Якісь жарти мамі здаються вульгарними, тоді як для мене вони нормальні.
- А дружина як належить, що ти про ваш секс зі сцени розповідаєш?
- Іноді я розповідаю не тільки про наш секс, а роблю якийсь збірний образ, і тоді вона питає: "А з ким це в тебе таке було?" І доводиться пояснювати, що взяв якусь ситуацію з чийогось життя і приміряв на себе. Якось дружина мене попросила один жарт не розповідати.
“Не знаю як вас, чоловіки, але мене дуже дратує, коли моя дружина під час сексу дряпає мені спину. Так, у кіно це заводить, але у реальному житті це боляче. Одного разу я не витримав і запитав: "Ліно, навіщо ти це робиш?". Вона відповіла: "Ну, а як мені ще показати, що мені подобається секс з тобою?". Давай подумаємо... Як на рахунок стогнати? Не хочеш стогнати, просто в якийсь момент покажи мені "клас" (показує великий палець – Авт.). І після цього жарту багато хто підходить до моєї дружини і каже: “Нічого собі. Він пряме таке про тебе розповідає.”. А це не про неї. Це просто загальна ситуація, яку вирішив розповісти від першої особи. Але я цей жарт розповів уже скрізь де міг, тому дружину в незручну ситуацію ставити більше не буду.
Я навіть набрався сміливості, і вимовив її у Жовтневому палаці, там було 2,5 тисяч глядачів. І то була овація. Там були і молоді люди, і старші, і всі сміялися. Отже, це ще одна моя особливість – гумор, що об'єднує покоління. Так і запиши ( посміхається ). Деякі коміки взагалі у монологах ображають своїх дружин, кажуть, що вони тупі. Я цього не розумію. Але з іншого боку, можливо, вони домовилися. Чужа сім'я – потемки.
"За 15 хвилин виступу я отримую 300-400 доларів"
- Із чого складається твій заробіток?
– Деякі коміки вважають, що можна заробляти лише на стендапі. Я в це не вірю. У мене є моя основна робота як сценариста - там я заробляю гроші. Як стендапер я отримую різні суми. З "Розсміши коміка" все зрозуміло: скільки ти виграв – все твоє. Хоча я там так часто буває, що це вже як на роботу ходити. У ГудНайтКлабі є гонорар за зйомку. Виступи на всіх концертах, які ми організовуємо. Плюс гонорар за виступи у рамках "Підпільного" стендапу чи інших майданчиках. Якщо це не мій сольний вечір, а збірний виступ із 4-5 коміків, то це 2000 гривень.
– А на корпоративи запрошують?
- Так звичайно! Переважно перед Новим роком. За 15 хвилин виступу я отримую 300-400 доларів, іноді 500. Іноді просять написати матеріал під компанію, тоді ти береш удвічі більше. У 90% це великі корпорації, які запрошують кількох коміків. Є ще цікавий напрямок, який ми розвиваємо – написати комусь стендап. Спочатку я цього боявся: а коли собі писати? Але на мене вийшла одна жінка та попросила написати монолог для її весілля. Вона хотіла зробити сюрприз чоловікові та прочитати стендап про їхнє життя. Ми з нею зустрілися. Вона розповіла багато інформації про їхню пару. Я дізнався, скільки вони разом, який улюблений фільм, коли останній раз вони лаялися. Написав три сторінки тексту, за які отримав добрі гроші. Жінка потім написала, що виступ пройшов круто і всі сміялися.
- А чи буває, що ти на корпоративі 15 хвилин жартуєш, а ніхто не сміється?
-Іноді буває. Але треба бути готовим, що це корпоратив і що з 300 осіб тебе слухатимуть 20. Але зараз ми часто просимо, щоб наш виступ ставили на початку вечора, коли ще тверезі. У нас народ звик, що стендап треба слухати під дзвін келихів. Образно сидіти десь у барі пити пиво, і щоб фоном на сцені щось розповідали. Я намагаюся переламати цей момент та перенести стендап із підвалів на велику сцену.
– Чого чекати глядачам на твоєму концерті 9 листопада?
- Це буде не просто година жартів на тему життя. Я залізу людям у душу, знайду там багато цікавого і ми разом з цим посміємось. Буде смішно, весь мій гумор ґрунтується на реальних подіях. Глядачеві справді здаватиметься, що я за ним стежу.
ДОВІДКА КП
Макс Вишинський – український стендап-комік. Учасник стендап-шоу "Гуднайт Клаб" ("1+1"), неодноразовий переможець шоу "Розсміши коміка" ("1+1"), 14 сольних концертів по Україні, сценарист популярних гумористичних телепроектів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
