На Кубе наших детей принимают как родных
Многие родители мечтают отправить туда своих чад на оздоровление. Председатель Международного Чернобыльского фонда Александр Божко рассказал, как это можно сделать, и ответил на другие вопросы читателей «Комсомолки».
КОМУ ДАЮТ ЗЕЛЕНЫЙ СВЕТ?
- Здравствуйте, беспокоит Екатерина Дранько из Житомира. Хотелось бы узнать, что требуется для лечения ребенка на Кубе, какие нужны документы?
- Основной документ - выписка из истории болезни, в которой специалисты должны подробно описать проблемы маленького пациента. Затем его осматривает кубинский доктор, после чего говорит, возможно лечение на острове или нет.
- И сколько таких медиков-кубинцев сейчас в Украине?
- Они приезжают к нам на 11 месяцев по договору, а потом уходят в отпуск или меняются. Один доктор-координатор работает в Киеве в Центре матери и ребенка. Еще пять его коллег - в Крыму в Евпаторийском международном детском центре.
- Добрый день. Это Андрей из Киева. Скажите, с какими недугами к вам попадают дети?
- До 1995 года в стране не существовало никаких центров, поэтому на Кубу мы отправляли многих детей, которые были тяжело больны: онкология, гематология и другие страшные вещи. А сейчас у нас появились свои специализированные центры. Сегодня больше востребованы программы по кожным заболеваниям (витилиго, алопеция, псориаз), гастроэнтерологическим болезням и проблемам со щитовидкой. В Украине удается улучшить их проявления на короткий срок - до первого рецидива. А на Кубе есть медикаменты и технологии, которые помогают стопроцентно.
- Существует ли список болезней, с которыми на Остров свободы не берут?
- Это психические отклонения либо вирусные заболевания различной формы, при которых противопоказано пребывание в коллективе.
- Имеются ли ограничения по возрасту?
- Да. В основном на амбулаторное лечение направляют детей от 8 до 14 лет. Если пациенту 8, существует обязательное требование: с ним должен быть кто-то из родителей или сопровождающий.
- Здравствуйте! Звонит Анна из Днепропетровска. Мой ребенок не является «чернобыльским». Есть ли у него шанс попасть в программу?
- У него нет шанса попасть в бюджетную программу, то есть через Минздрав, потому что здесь очень жесткие требования. Вместе с тем для кубинской стороны самое главное - чтобы ребенок получил шанс на исцеление. Да, им важно, чтобы это был чернобылец, но, если можно оказать помощь кому-то еще, кубинцы идут на это. Единственное условие: все расходы, связанные с визой и транспортом, вы берете на себя.
|
- День добрый. Меня зовут Марина. Хочу узнать, как долго нам нужно дожидаться своей очереди, чтобы отправиться на лечение?
- Как правило, единственный тормозящий фактор - это способ, которым ребенок попадает на Кубу. Их два. Первый - бюджетный, когда Министерство здравоохранения собирает со всей страны примерно 400 ребятишек, причем на каждую область получается примерно 60 человек в год. Нетрудно понять, сколько придется вам ждать своей возможности. Второй путь - перелет на остров за счет спонсоров, покрывающих транспортно-организационные расходы. В этом случае все происходит гораздо быстрее, и очереди, как правило, нет.
- Сколько же в среднем стоит такая поездка?
- На сегодня 19 тысяч 200 гривен.
- Это Елена из Житомира. По какому адресу можно найти организаторов программы?
- 01001, Киев, ул. Софийская, 6,
тел. 279-86-69. Кроме того, в каждой области есть областное управление здравоохранения, и там имеется вся информация о бюджетных поездках детей на Кубу.
ВЫПИСЫВАЮТ ТОЛЬКО ЗДОРОВЫХ
- Здравствуйте. Звонит Максим из Киева. Скажите, пожалуйста, сколько времени дети проводят на острове?
- Все зависит от того, как быстро будет проводиться ротация. Обычно - один или два месяца. Это касается недугов, которые лечат амбулаторно, - гастроэнтерологических и им подобных. В среднем же срок пребывания не превышает трех месяцев. Если, например, заехали дети с диагнозами «алопеция» или «витилиго», то, как правило, их оздоравливают 2-3 месяца. В отличие от наших врачебных правил, когда на лечение в санатории ребенку отводится 21 день, на Кубе детей содержат до появления первых успешных результатов, то есть пока не будет четкой ремиссии, показаний, что пациент здоров. Только тогда принимается решение о выписке. Вот, например, случай: ребенок в 1993 году 14-летним попал на остров и до сих пор там находится. Дважды возвращался домой, но мы снова отправляли его назад, потому что постоянные рецидивы не позволяли менять климат и медицинское обслуживание. Сегодня он работает водителем в нашем центре в Тарара, окончил институт в Гаване, женился, воспитывает двоих детей.
- Меня зовут Инна, я из Киева. Хочу спросить: в каких случаях с ребенком могут поехать родители?
- Когда его ждет серьезное лечение, например госпитализация с оперативным вмешательством. Или когда ему меньше 8 лет. Тогда его должны сопровождать отец или мать, либо близкие, либо другие люди по доверенности.
- Здравствуйте. Михаил Витальевич беспокоит. Скажите, пожалуйста, сколько поездок позволяется совершить одному ребенку?
- Ограничений нет. Если он уже был на острове и кубинская сторона считает, что через некоторое время терапию следует повторить, ему дают специальную выписку, в которой указывается, что после проведения всех медицинских мероприятий необходимо повторно посетить Кубу для проведения лечения или диагностики. Существуют и поэтапные операции. Нередко случается так, что детей направляют по 2-3 раза для избавления от того же витилиго.
ДЕТИ ДЛЯ КУБИНЦЕВ - ЭТО ВСЕ
- Здравствуйте. Меня очень удивляет тот факт, что у нашего Минздрава не всегда находятся средства для лечения украинских граждан, а кубинцам удается оздоровлять еще и чужих детей…
- Интересный вопрос. Понимаете, наша программа начиналась в 1990 году, когда был еще СССР и Всесоюзный детский фонд им. Ленина, который с распадом страны прекратил свое существование. Мы же работали, так сказать, автономно и потому не закрылись. А вот Белоруссия и Россия не сумели так сделать. По истечении нескольких лет они предпринимали попытки возвратиться в программу, но безуспешно, поскольку кубинская сторона предлагала уже совсем другие условия пребывания. Мы же остались независимыми, и нам постоянно повторяют, что готовы оказывать нашим детям медпомощь столько, сколько мы будем направлять их. Кроме Кубы, такого системного подхода больше нет ни в одной стране.
А деньги? Как-то находят. Только на медикаментозное лечение маленьких украинцев потратили свыше 350 миллионов долларов.
- Где именно их лечат?
- Наша база находится в Тарара в 16 км от Гаваны. Очень живописное место с аккуратными домиками. Все создано для того, чтобы дети радовались и крепли.
- Какие средства аккумулируете вы, то есть я имею в виду пополнение фонда?
- С нашей стороны средства не аккумулируются, поскольку мы не имеем постоянного источника финансирования. Мы закладываем небольшую рентабельность: 19 тысяч 200 гривен. Сюда входит все: и согласование медицинских вопросов, и Интернет, и телефон, и аренда помещений, и выплата зарплат, и содержание у нас кубинских докторов…
- Сколько сотрудников в вашем фонде?
- Шесть человек. Стараемся экономить на всем.
- Меня зовут Светлана. Звоню из Киева. У меня двое маленьких ребят. Расскажите побольше об отношении кубинцев к детям. Спасибо.
- Знаете, у них совсем другой подход к подрастающему поколению. То, о чем часто твердят в Украине: «Дети - цветы жизни, наше будущее» и т.п. - для кубинцев аксиома и максима. Встречая на улице кубинскую семью, сразу замечаешь, что самые красивые и ярко одетые - это малыши.
ТОЛЬКО ЦИФРЫ
По данным Международного Чернобыльского фонда:
- больше 21 тысячи украинских детей побывали на Кубе за последние 20 лет;
- 800-900 отправляются на оздоровление каждый год;
- только 250 детей (вместе с сопровождающими) могут находиться в Тарара в одной смене.
Кто считается ребенком, пострадавшим от аварии на Чернобыльской АЭС
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Р о з д і л II
СТАТУС ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК
ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
Стаття 9. Визначення осіб, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи
Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,
є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
- громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та
її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни,
включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення
внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Стаття 10. Визначення осіб, які належать до учасників
ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких
роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні
відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів,
а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі
проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово
направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у
зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники
державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій
незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто
працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих
пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або
їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом
Міністрів України.
_____________________
* Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи
офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці
надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові
збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини),
солдати (матроси), які перебувають(перебували) на дійсній
строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад
органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших
військових формувань. { Примітка до статті 10 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 }
{ Стаття 10 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92, із змінами,
внесеними згідно із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Стаття 11. Визначення осіб, які належать до потерпілих від
Чорнобильської катастрофи
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на
момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку,
після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон
безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного
відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон
безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного
відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993
року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не
менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного
відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно
переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи
постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та
гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за
станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно
навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше
двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не
менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи
постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного
контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили
або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше
чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року
не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом
1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо
шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з
ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися
за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де
виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів
України;
6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті
27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний
зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за
умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній
експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього
Закону. { Частину першу статті 11 доповнено пунктом 6 згідно із
Законом N 1767-IV ( 1767-15 ) від 15.06.2004 }
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до
потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні
діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення
повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в
передбачених чинним законодавством випадках до досягнення
повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або
влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від
Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених
частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у
пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії
провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього
Закону. { Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 2400-III ( 2400-14 ) від 26.04.2001, N 1767-IV
( 1767-15 ) від 15.06.2004 }
{ Стаття 11 в редакції Законів N 2532-12 від 01.07.92, N 230/96-ВР
від 06.06.96 }
Стаття 12. Встановлення причинного зв'язку між захворюванням,
пов'язаним з Чорнобильською катастрофою,
частковою або повною втратою працездатності
громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською
катастрофою
Причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з
Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою
працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим
(незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх
відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного
обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи
уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або
спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони
України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки
України, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України.
Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в
разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками
Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини
першої цієї статті.
На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану
здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської
катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не
буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону
статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа:
- зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону;
- народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на
час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2
категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання
вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або
2 категорії постраждалих;
- хворих на рак щитовидної залози.
{ Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2532-12 від
01.07.92, в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Стаття 13. Обов'язок держави перед громадянами за шкоду,
завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи
Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду
громадянам та зобов'язується відшкодувати її за: { Абзац перший
частини першої статті 13 в редакції Закону N 230/96-ВР від
06.06.96 }
1) пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами
та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
2) втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з
Чорнобильською катастрофою;
3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у
зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону
та інших актів законодавства України.
На державу покладаються також зобов'язання щодо своєчасного
медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення
учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та
потерпілих від Чорнобильської катастрофи. { Частина друга статті
13 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Стаття 14. Визначення категорій осіб, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи,
для встановлення пільг і компенсацій
Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі
категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи:
1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи
(статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено
причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі
внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, -
категорія 1; { Пункт 1 частини першої статті 14 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2400-III ( 2400-14 ) від
26.04.2001 }
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від
кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5
календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також
потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі
особи, які на момент евакуації перебували у стані
внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
{ Абзац п'ятий пункту 2 статті 14 в редакції Закону N 230/96-ВР
від 06.06.96 }
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного
(обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови
про відселення, - категорія 2;
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986
року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних
днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30
календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і
дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних
днів у 1986 році, { Абзац п'ятий частини першої пункту 3 статті
14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 230/96-ВР від
06.06.96 }
а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені
до категорії 2), які:
- постійно проживали на територіях зон безумовного
(обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день
аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні
безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на
території зони гарантованого добровільного відселення - не менше
трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих
територій;
- постійно проживають або постійно працюють чи постійно
навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого
добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня
1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні
безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у
зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох
років, - категорія 3; { Абзац восьмий частини першої пункту 3
статті 14 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи
постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного
контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили
або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше
чотирьох років, - категорія 4. { Пункт 4 частини першої статті 14
в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }
{ Частина перша статті 14 в редакції Закону N 2532-12 від
01.07.92 }
Крім встановлених цією статтею категорій осіб, право на
пільги та компенсації, передбачені цим Законом, мають особи, які
працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14
календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987
років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими
умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією
наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими
завданнями. { Частина друга статті 14 в редакції Законів N 2532-12
від 01.07.92, N 230/96-ВР від 06.06.96 }
{ Частину третю статті 14 виключено на підставі Закону
N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій
та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної
зброї, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення
цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Громадяни, які захворіли на променеву хворобу або
захворювання яких пов'язане з переопроміненням внаслідок будь-якої
аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною
речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних
речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо такий зв'язок
встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених
у частині третій цієї статті.
Стаття 15. Підстави для визначення статусу громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи
Підставами для визначення статусу учасника ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у
зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони
відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися,
відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення,
самостійне переселення.
Підставою для визначення статусу потерпілих від
Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на
забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на
цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях
радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період
здійснюється підприємствами, установами та організаціями
(військкоматами), а про період проживання на територіях
радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне
переселення - органами місцевого самоврядування.
{ Частина четверта статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 231-V ( 231-16 ) від 05.10.2006 }
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення
їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за
поданням відповідних державних органів та обласних державних
адміністрацій.
{ Стаття 15 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 }
