Ленина у Бессарабки и Власа Чубаря на Отрадном помиловали
Комиссия Киевсовета утвердила список советских памятников под снос.
С киевских улиц уберут 27 (вместо запланированных 29) памятников культовых деятелей советской эпохи. Такое решение утвердили на недавней комиссии Киевсовета по вопросам местного самоуправления, региональных и международных связей.
В список постаментов под снос, который был составлен при участии Института истории Украины НАНУ, попали: 17 памятников Ленину, по 2 памятника Крупской (оба на Дарнице), Дзержинскому (на Жилянской и Красноармейской) и Петровскому (на ул. Грушевского и Гали Тимофеевой), а также организатору Голодомора в Украине Косиору (в сквере Артема), идеологу репрессий Мануильскому (на Липках), Калинину (на Зоологической), чекистам, которые погибли за власть советов (на Лыбидской площади).
- Эти деятели не только ничего общего не имеют с нашей столицей, но и сыграли очень негативную роль в истории страны, - рассказывает депутат Киевсовета Сергей Рудик, который инициировал снос памятников. - Все, кто попал в этот список, были причастны к организации и реализации Голодомора и политических репрессий в Украине.
Так, в справке о Ленине говорится, что он организовал первый Голодомор 1921-1923 годов, устроил террор против украинской интеллигенции и крестьянства. Кроме того, никогда не был в Украине и вообще считал ее заграницей.
Тем не менее главный памятник Ленину в Киеве - что напротив Бессарабки - решили не трогать. Может, прислушались к мнению ученых о том, что это - произведение искусства. А может, из политических соображений: не хочется ссориться с электоратом. Помиловали и монумент народному комиссару Власу Чубарю, расположенный на проспекте Отрадном. Вину последнего перед народом Украины доказать не удалось. Потому за отсутствием улик его, так сказать, оправдали.
Есть еще интересный момент: при переносе и демонтаже памятников киевские депутаты руководствуются устарелым Законом Украинской ССР «Об охране и использовании памятников истории и культуры». Согласно этому документу, чтобы убрать памятники тоталитаризму, недостаточно решения Киевсовета, для этого нужно разрешение Кабмина.
Планируется, что в будущем все эти памятники-изгои будут выставлены в одном месте Киева. Где именно, пока не ясно.
Полный список памятников, определенных под снос
Перелік пам'ятників, що пов'язані з подіями та діячами радянського періоду
(монументи, пам'ятники, пам'ятні знаки)
№ з/п | Назва | Адреса | Відомості про особу, пам’ять якої увічнено | Тип, категорія об’єкту та документ, яким визначено охоронний статус |
1. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Алматинська, 74 (Дніпровський р-н) | Ленін В.І. – організатор та керівник комуністичної революції в Росії. Ініціатор війни Радянської Росії проти УНР, організатор першого голодомору 1921-1923 рр. в Україні, терору проти української інтелігенції та селянства. Ленін та Україна. Ленін ніколи не перебував в Україні, українською культурою та історією не цікавився, вважав Україну «закордоном». Ленін на словах проголошував право націй на самовизначення (у т.ч. й української нації), на практиці послідовно виступав проти ідеї української відокремленості. Дотримуючись думки, що «при єдиній дії пролетаріатів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути мови». Вважав питання контролю над Україною, її хлібом та донбаським вугіллям питанням життя і смерті російської більшовицької революції. Видає «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української [Центральної] Ради» та організовує більшовицьку інтервенцію в Україну взимку 1917-18рр. Ленін був безпосереднім організатором голоду 1921-22рр. в Україні, видавши наказ насильно вилучати і вивозити хліб з України в голодуючі райони Поволжя, водночас затягуючи з дозволом Американській адміністрації допомоги та ін. організаціям надати допомогу голодуючому українському населенню. "Вулиці Києва, Довідник" УЕ, Київ-1995 | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
2. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Берлінського Максима, 9 (Шевченківський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
3. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Бориспільська, 7 (Дарницький р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
4. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Бориспільська, 9 (Дарницький р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 04.08.1980 № 1102 |
5. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Ванди Василевської, 27/29 (Шевченківський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 30.07.1984 № 693 |
6. | Пам'ятник Леніну В.І. | просп. Відрадний 103 (Святошинський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 17.11.1987 № 1112 |
7. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Глибочицька, 17 (Подільський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
8. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Жилянська, 107 (Шевченківський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
9. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Миколи Краснова, 27 (Святошинський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 30.07.1984 № 693 |
10. | Пам'ятник Леніну В.І. | бульв. Івана Лепсе, 8 (Солом’янський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 04.08.1980 № 1102 |
11. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Мельникова, 81 (Шевченківський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
12. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Московська, 2 (Печерський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
13. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Набережно-Лугова, 8 (Подільський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
14. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Оленівська, 2 (Подільський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
15. | Пам'ятник Леніну В.І. | просп. Перемоги, 67 (Святошинський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 04.08.1980 № 1102 |
16. | Пам'ятник Леніну В.І. | просп. Повітрофлотський, 28 (Солом’янський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 04.08.1980 № 1102 |
17. | Пам'ятник Леніну В.І. | вул. Індустріальна, 2 (Солом’янський р-н) | Див. п.1. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 17.11.1987 № 1112 |
18. | Пам'ятник Крупській Н.К. | вул. Бориспільська (Дарницький р-н) | Крупська Надія Костянтинівна (1869, С.-Петербург – 1939, Москва) – соратник та дружина Леніна В.І. Радянський партійний та державний діяч. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
19. | Пам’ятник Крупській Н.К. | Привокзальна площа, (Дарницький р-н) | Щойно виявлений об’єкт культурної спадщини, монументальне мистецтво, Наказ Головного управління охорони культурної спадщини від 25.09.2006 р. №53 | |
20. | Пам’ятник Дзержинському Ф.Е. | вул. Жилянська, 97 (Шевченківський р-н) | Дзержинський Фелікс Едмундович, член комуністичної партії з 1895 р., член ЦК з 1906 р., кандидат в члени Політбюро ЦК, у період між VIII та Х засіданнями РКП(б) входив до складу Оргбюро ЦК. В 1917р. входив до складу Секретаріату ЦК, член Петроградського ВРК, член Президіуму ВЦВК, член колегії НКВС РСФСР. В 1917-1918рр. - голова Всерадянського надзвичайного комітету, водночас в 1919-1923 рр. - нарком внутрішніх справ РСФСР, в 1921— 1924 рр. нарком шляхів сполучення. В 1922- 1926рр.- голова ГПУ при НКВС РСФСР, голова ВРНХ СРСР. Член ВЦВК и ЦВК СРСР. Матеріали використані з: Известия ЦК КПСС, 7 (306) июнь 1990. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
21. | Пам’ятник Дзержинському Ф.Е. | вул. Червоноармійська, 143/2 (Печерський р-н) | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 22.02.1971 № 301 | |
22. | Пам'ятник Косіору С.В. | Сквер Артема (Шевченківський р-н) | Косіор Станіслав Вікентійович - партійний та державний діяч. В жовтні 1917р. - комісар Петрогородського військово-революційного комітету, учасник озброєного повстання. Був членом Комітету революційної оборони Петрограду, народним секретарем фінансів України, членом Оргбюро по скликанню 1-го засідання Української компартії. З серпня 1918р. - на підпільній роботі на Україні, секретар підпільного Київського комітету КП(б) України, секретар ЦК КП(б) України, керівник позафронтового бюро ЦК КП(б) України, член Колегії Наркомату продовольства України (УРСР). В 1928р. замінив Л.М. Кагановича на посту генерального секретаря ЦК КП(б) України. На липневому Пленумі ЦК (1928) в своєму виступі пояснював труднощі в ході кампанії хлібозаготовок посиленням опору кулацництва. Був одним з найвірніших прихильників І.В.Сталіна, керував проведенням колективізації на Україні, яка забрала мільйони життів. Косіор С.В. один з найголовніших винуватців голоду на Україні 1932-33 рр. Приймав активну участь в організації масових репресій на Україні в 1935-38 рр., бувши в складі "трійки", яка засудила до розстрілу десятки тисяч людей. В 1937р. був обраний депутатом Верховної Ради СРСР. Матеріали використані з наступних книжок.: 1.Залесский К.А. Империя Сталина. 2.Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000 | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 22.02.1971 № 301 |
23. | Пам’ятник Петровському Г.І. | вул. Михайла Грушевського, 1 (Печерський р-н) | Петровський Григорій Іванович, член комуністичної партії з 1897р. З 1912 р. - в складі ЦК, кандидат в члени Політбюро ЦК. В 1919 —1938 рр. - Голова Всеукраїнського ЦВК та ЦВК УРСР. Водночас, з 1922 р. один з голів ЦВК СРСР, в 1938-1939 рр. - заступник голови Президіуму Верховної Ради СРСР. З 1940 р. - заступник директора Музею Революції СРСР. Член ВЦВК та ЦВК СРСР, депутат Верховної Ради СРСР 1 скликання. Матеріали використані з: Известия ЦК КПСС, 7 (306) июнь 1990. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 22.02.1971 № 301 |
24. | Пам’ятник Петровському Г.І. | вул. Галі Тимофєєвої, 3-13 (Шевченківський р-н) | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 30.07.1984 № 693 | |
25. 4 | Пам’ятник Калініну М.І. | вул. Зоологічна, 3 (Шевченківський р-н) | Калінін Михайло Іванович, член комуністичної партії з 1898 р, член ЦК з 1919 р., член Політбюро ЦК, член Оргбюро ЦК. З 1917 р. - міський голова Петрограду та член колегії Наркомату у справах продовольства. З 1918 р. - комісар міських господарств Спілки комун Північної області та Петроградської трудової комуни. В 1919—1938 рр. Голова ВЦВК, водночас з 1922 р. - голова ЦВК СРСР. З 1938 р. по березень 1946 р. - голова Президіуму Верховної Ради СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1944р.). Матеріали використані з: Известия ЦК КПСС, 7 (306) июнь 1990. | Пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення, Рішення Київського міськвиконкому від 04.08.1980 № 1102 |
26. 7 | Пам’ятник чекістам, що загинули за Владу Рад | Либідська площа, (Печерський р-н) | Пам’ятка монументального мистецтва національного значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 | |
27. 8 | Пам’ятник Мануїльському Д.З. | вул. Липська, (Печерський р-н) | Мануїльський Дмитро Захарович - партійний та державний діяч, академік АН України (1945). З 1917р. - член колегії Наркомату продовольства, з лютого 1918р. - заступник наркому. Один з організаторів продзагонів. В 1918р. направлений на Україну, член Всеукраїнського ревкому. З грудня 1921р. - 1-й секретар ЦК КП(б) України. В 1920-23рр. і 1929-52 рр. - член Політбюро ЦК КП(6) України. В 1923-52рр. - член ЦК компартії. З липня 1924р. - член Президіуму, в 1928-43рр. - секретар виконкому Комінтерну. За час, коли Мануїльський Д.З. був одним з керівників Комінтерну, тисячі його членів були розстріляні. На Пленумі ЦК ВКП(б) (лютий - березень 1937), при обговоренні питання про М.І.Бухаріна та О.І. Рикова виступив "за виключення, видачу суду та розстріл". Під час Великої Вітчизняної війни в 1942-44рр. працював в Головному політичному управлінні Радянської армії. В 1947-54рр. - депутат Верховної Ради СРСР. З липня 1944р. - заступник голови РНК (Ради міністрів) України та нарком (міністр) закордонних справ УРСР. Матеріали використані з: 1. Залесский К.А. Империя Сталина. 2.Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000 | Пам’ятка монументального мистецтва національного значення, Рішення Київського міськвиконкому від 27.01.1970 № 159 |
